25 березня 1651 року відбувся бій козаків із поляками біля Вінниці. 3-тисячний козацький полк під проводом полковника Івана Богуна розгромив 20-тисячне польське військо. Загони поляків очолював коронний гетьман Мартин Калиновський та гетьман Станіслав Лянцкоронський.
Богун вирушив на зустріч польському магнату Лянцкоронському з добірною кіннотою. Після нетривалої сутички козаки в удаваній паніці почали відступати до укріпленого по той бік Південного Бугу монастиря. Так заманили польську кінноту на річку. Кіннота - "крилаті гусари" потрапили до завчасно підготованої пастки. Козаки перед боєм прорубали в кризі ополонки, Потім притрусили їх сіном та прикрили снігом, щоб не було видно .
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іван Богун був противником Польщі й Москви
Загін Лянцкоронського, як і сподівалися козаки, провалився в ополонки. Сам Лянцкоронський ледве врятувався від такої смерті. Разом з ним були ротмістр Микола Кисіль і ротмістр Микола Мелешко. Обидвоє потонули в крижаній воді. Після цього бою поляки відступили назад на свої позиції, пише "vlasno.info".
Польський шляхтич з сумом говорив про повну безпорадність і безсилля шляхетського війська перед козаками Івана Богуна: "Наші оточили їхні укріплення волами і постійно вартували, але не могли відрізати їх від води. Громили в обложених пушками та кидали в їх стан бомби, але бомби козаки встигали гасити і по суті ми нічого не могли їм зробити. Між тим військо вибилося з сил, тоді як весь час солдати і коней не розсідлували, і самі не залишали зброї".
У цей час підійшли надіслані на поміч гетьманом Хмельницьким козацькі загони на чолі з уманським полковником Йосипом Глухим і полтавським — Мартином Пушкарем. Дізнавшись про підкріплення польсько-шляхетське військо в паніці відступило.
Микола Кисіль походив із стародавнього шляхетського роду Киселів. Він походив зі старовинної, проте не магнатської, волинської родини. Це був один із найвидатніших шляхетських родів Речі Посполитої. Його старший брат – Адам Кисіль, каштелян, воєвода і сенатор. Був дипломатом, що і зробило його постать суперечливою ще за життя.
Коментарі