Етнограф Катерина Грушевська померла у трудовому таборі Темлаг Мордовської АРСР 30 березня 1943-го. Була єдиною донькою голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського.
Переслідувати жінку, як і інших учених з Академії наук, радянські спецслужби розпочали наприкінці 1920-х. Їх називали "буржуазними науковцями" з небезпечними для СРСР поглядами. Грушевська підготувала та видала 2 томи "Українських народних дум" - найповніше зібрання давнього українського народного епосу.
У 1931-го поїхала із батьком, звинуваченим у справі "Українського націоналістичного центру", на заслання до Москви. Після його загадкової смерті за 3 роки, повернулася до Києва, де працювала у комісії з вивчення наукової спадщини батька та видавала його праці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Грушевський смертельно захворів у санаторії
Уже 10 липня 1938-го її арештувало НКВС. Звинуватили в участі у черговій придуманій чекістами "антирадянській націоналістичній організації, що готувала збройне повстання з метою повалення радянської влади і прагнула створення cамостійної буржуазно-націоналістичної держави". Військовий трибунал призначив 8 років трудових таборів та конфіскацію майна. Апеляцію родини відхилили "за необґрунтованістю".
Спочатку відправили до Владивостока, згодом в Уфу. Після Другої світової війни родину повідомили, що померла 42-річною в Темлазі, похована у Новосибірську. Де саме - невідомо.
Пізніше встановили, що свідчення на Грушевську надав історик Костянтин Штепа, що сам перебував у київській в'язниці. У 1939-му його звільнять без жодних звинувачень.
Історик Михайло Грушевський повернувся до Києва із заслання 26 березня 1917 року. Його обрали головою Української Центральної Ради. На посаді перебував до 29 квітня 1918-го.
3 
1
Коментарі