Доктор теології і доктор філософії Андрей Шептицький 30 січня 1901-го став галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася в соборі Святого Юра у Львові.
Він був депутатом галицького крайового сейму та австрійського сенату. Очолював делегацію до імператора Франца Йосифа І, яка вимагала рівних прав для українців Галичини. Потім був номінований Папою Римським Левом XIII на митрополита Галицького, архієпископа Львівського і єпископа Кам'янець-Подільського.
Реформував богословську освіту, підтримував українські приватні школи та культурно-просвітницькі товариства. 1914 року за ініціативи Шептицького у Львові був створений український університет.
Після російської окупації в ході Першої світової війни Галичини за прихильність до Габсбурзької монархії Шептицький 1914 року був заарештований. Перебував на засланні в Новгороді, Курську, Суздалі та Ярославлі, там продовжив свою екуменічну діяльність. Звільнений невдовзі після Лютневої революції. 1925 року Андрей Шептицький обраний дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українців почали масово вивозити до Німеччини
Предстоятель Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький звернувся з останнім словом до оточення 31 жовтня 1944-го. Митрополит страждав від ускладнення грипу. Наступного дня помер. Більшовики дозволили провести урочистий похорон, бо боялися величезного пошанування митрополита серед населення Західної України. В останню путь вулицями окупованого Львова предстоятеля проводжали понад 5 тис. городян.
У березні 1946-го на псевдособорі у Львові проголосили ліквідацію Української греко-католицької церкви. Її майно передали Російській православній церкві, а вірян та духовенство під примусом змушували зрікатися віри.
Масово вивозити українців на роботу в Німеччину почали 13 січня 1942 року. Їх називали остарбайтерами. Остарбайтери – німецький термін для означення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій протягом Другої світової війни.
3 
1
Коментарі