"Центральна фігура інтелігенції Києва" - презентували ролик про репресовану письменницю

До 150-річчя з дня народження української письменниці і громадської діячки Людмили Старицької-Черняхівської, Український інститут національної пам'яті презентує відеоролик "Люди епохи: Людмила Старицька-Черняхівська". В ньому використали дані з архіву Служби безпеки України.

1907-го Людмила Старицька-Черняхівська долучилася до Товариства українських поступовців. Михайло Грушевський називав її "центральною фігурою інтелігенції Києва".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мова, якою говориш, - єдина реальність" - Прохасько

Людмила Старицька-Черняхівська була донькою корифея українського театру Михайла Старицького та Софії Лисенко - сестри композитора. Народилася 29 серпня 1868 року в Києві. Подругою Людмили була Леся Українка. Вони проживали по сусідству і разом вивчали англійську мову. Перші твори в альманасі "Перший вінок" вони надрукували разом. Підписувалася псевдонімами: Старенька муха, Маленька Мушка, Тінь минулого, д-р Гордон Г.

 

Батько Людмили Михайло Старицький помер у неї на руках 1904 року.

"Порвалось життя мого життя. В моїх руках помер мій тато. У нас з ним було одне серце", - писала Людмила в листі до Івана Франка. Свої тодішні емоції вона характеризувала як "життя з половиною серця", пише сайт memory.gov.ua.

"Найгарнішою з чотирьох дочок була Оксана, найрозумніша – Людмила, а весела й вигадлива – Маня", - залишила свої враження від сестер Старицьких Валерія О'Коннор-Вілінська, родичка Лисенків, письменниця та колежанка Людмили по літературних товариствах й Українській Центральній Раді.

 

Після окупації України більшовиками у 1920-тих роках Старицька-Черняхівська працювала у Всеукраїнській академії наук. Її разом з чоловіком гістологом Олександром Черняхівським заарештували на початку 1930-го за сфальсифікованими звинуваченнями у антирадянській діяльності.

 

Суд виніс вирок подружжю Черняхівських по 5 років таборів та по 3 позбавлення прав за ідентичними звинуваченнями. Щодо Людмили Старицької-Черняхівської за те, що була "членом центру СВУ і провадила керівну організаційну діяльність та здійснювала зв'язок з представниками капіталістичних держав". Невдовзі вирок змінили на умовний, з проживанням у Сталіно (Донецьк).

14 вересня 1941 року офіцер держбезпеки пред'явив пані Людмилі повторні звинувачення, сфальшовані радянськими спецслужбами. В очікуванні суду Людмила Старицька-Черняхівська пройшла через принизливі допити та жахливі умови утримання. Її вивезли у так званому "телячому вагоні" на відстань 2500 кілометрів, у Казахстан. 73-річна письменниця не витримує знущань, принижень, холоду й голоду — дорогою вона помирає.

×