"Спочатку оточення говорить, що сам тиран не такий уже й поганий, а потім виявляється, що він - найгірший" - історик порівнює українську революцію з французькою

В Україні справді склалася революційна ситуація, коли "верхи не можуть, низи не хочуть", стверджує історик Володимир Маслійчук.

"Країна на межі банкрутства. Купа проблем не вирішених - медицини, освіти, молодіжної політики, правопорядку. В Україні відбуваються революційні зміни - це і прощання з радянським минулим, і новий цивілізаційний вибір. Кажуть, що всі революції завжди починаються несподівано - і ця не виняток. Але при уважному розгляді ми побачимо, що всі попередні політики діяли подібним чином. Єдине - тут дуже вже незграбно склалася політична гра. Думаю, ми побачимо ще не один майдан, бо на якісні істотні зміни я не розраховую".

Найбільшим позитивом історик вважає, що в основі масового суспільного руху - молодь. Участь молодих людей зараз найактивніша за всю історію.

"Студенти, які голодували в Києві напередодні проголошення незалежності, - були малочисельні, незважаючи на підтримку в Києві й у Львові, - говорить Володимир Маслійчук. - А зараз ми бачимо дуже істотний рух. Ці люди народилися переважно в незалежній країні. Це дуже важливий момент, що потреба змін іде від молодшої генерації".

Характер нинішньої революції типовий для постсоціалістичних просторів, на думку історика. Її риси - намагання бути мирною, "оксамитовою", боротися із авторитаризмом, тиранією. Останнє бачимо на прикладі Румунії й скинення режиму Чаушеску. Найяскравіші паралелі Володимир Маслійчук убачає з англійською і французькою революцією.

"Це, так само, боротьба з тираном і його оточенням. Спочатку оточення говорить, що сам тиран не такий уже й поганий, а потім виявляється, що він - найгірший.

Історик вважає, що сучасні політики не врахували історичних уроків.

"Наші "революціонери" вже допустили низку помилок. Насамперед, це розгубленість перед народом - напевно, ніхто не сподівався, що вийде стільки людей. Друге - в революції було забагато ораторів. Жоден із політичних лідерів, може, за винятком Тягнибока, не такий вправний промовець, як були Марат, Дантон, Демулен - яскраві постаті французької революції.

Також мене не захоплює пряма загроза націоналізму, причому поганого - етнічного. Молодь діє винятково з націоналістичними гаслами, не розуміючи, що це теж, можливо, призведе до катастрофи.

У нас немає духу просвітництва, який був притаманний французькій революції. Люди вважають, що достатньо скинути цю владу - і ситуація зміниться. Прийдемо до Євросоюзу - і все буде гарно. Але так не може бути - це тривалий процес, щоденна робота, великі втрати - в тому числі економічні й суспільні, до яких треба бути готовим".

×