Як відомо, у "Декларації прав людини і громадянина", прийнятій 26 серпня 1789 року, говориться: "Метою кожного політичного об'єднання є збереження природних і невід'ємних прав людини; цими правами є свобода, власність, безпека і опір пригнобленню." Однак це ті права, за які дуже часто треба боротися, інколи навіть ціною власного життя.
Саме таку ціну за свободу своєї батьківщини заплатили три "метелики" - сестри Мірабаль - Патрія, Мінерва та Марія-Тереза. Найстаршій з них на момент смерті було 35 років, наймолодшій - лише 24 роки.
Сестри Мірабаль належали до еліти Домініканської Республіки, їхній батько був багатим землевласником, сестри здобули чудову освіту. До того ж, славилися своєю вродою, особливо Мінерва.
Родина Мірабаль була добре знайома з диктатором Домінікани Трухільйо, який правив країною з 1930 року. Сам диктатор захоплювався вродою та манерами другої з сестер Мірабаль - Мінерви.
На думку Трухільйо, політика складалася з трьох основних компонентів: дипломатії, економіки та внутрішньополітичної сфери. Для досягнення своєї мети генералісимус не гребував будь-якими методами. Вбивства, залякування, провокації - головна зброя у арсеналі домініканського диктатора. Його гасло полягало в словах: "Той, хто не є мені другом, є моїм ворогом, і він обов'язково за це заплатить".
Старше покоління домініканців не наважувалося кинути виклик пристарілому диктаторові, який вирішив, що для нього немає жодних перешкод. Проте молодше покоління думало інакше. Серед опозиціонерів опинилися й сестри Мірабаль - Патрія, Мінерва та Марія-Тереза. Четверта сестра - Д'єде - була осторонь політики і це врятувало їй життя.
Чоловік Мінерви Мірабаль - Мануель Таварес Хусто - разом з товаришами створили "Рух 14 червня", спрямований проти диктатури Трухільйо. Цей рух не був багаточисельним і на початку майже не мав підтримки серед домініканців. Але це не захистило його учасників від репресій.
Майже відразу почалися масові арешти учасників "Руху 14 червня". Неодноразово за грати потрапляли Мінерва та Марія-Тереза. У в'язниці перебували і чоловіки трьох сестер Мірабаль. Того трагічного листопадового вечора сестри поверталися з побаченнями зі своїм чоловіками. Ні вони, ні їхні половинки не могли подумати, що це була їхня остання зустріч.
На Пуерто-Плато сестер Мірабаль чекала засідка, яку організувала служба військової розвідки. Сестер та їхнього водія витягли з машини і палицями забили насмерть, а тіла скинули в урвище. Вбивці сподівалися, що таким чином вийде замести сліди злочину, проте дуже помилялися.
Цим своїм вчинком Трухільйо запустив механізм народного гніву. Через шість місяців після вбивства молодих жінок диктатор попрощався не лише зі владою, а й життям. А сестри Мірабаль стали народними героїнями. У будинку в Сальседо, де вони жили перед смертю, створили музей, присвячений Патрії, Мінерві та Марії-Терезі. Головна заслуга у створені музею належить їхній сестрі Д'єде Мірабаль.
У 1999 році 25 листопада Генеральна Асамблея ООН оголосила Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.
4 
1
Коментарі