Твердість українських моряків на корветі "Тернопіль", про що розповімо нижче, нагадала любителям історії епізод із Другої світової війни. Оприлюднила його фейсбук-спільнота Пустощі східноєвропейської Кліо:
Був такий польський адмірал Юзеф Унруг, етнічний німець з аристократичної родини, син генерал-майора прусської гвардії. З 1907 по 1918 рік він служив у кайзеровському флоті, у Першу світову командував флотилією підводних човнів (отримав Залізний Хрест І-го та ІІ-го ступенів). У 1918-у став служити у польських ВМС, з 1925-го командував їхнім морським флотом (ще було 2 річкові флотилії). У 1939-у він матерно послав гітлерівців із пропозиціями співпраці, зберігаючи вірність даній Польщі присязі, й аж до 1 жовтня командував обороною на Балтійському узбережжі (Варшава капітулювала 28 вересня). Всі роки в полоні відмовлявся від переходу на службу Рейхові. Своїм німецьким родичам, які відвідали його в таборі для військовополонених, заявив, що "Німецьку мову він забув 1 вересня 1939 року". І з адміністраціями офлагів спілкувався виключно польською, через перекладачів. За час полону прочитав більше 400 книжок англійською та французькою мовами. І жодної – німецькою. Після звільнення у 1945-у служив у польських ЗС на Заході. Помер у Франції у віці 89 років.
Пригоду німецького поляка оприлюднили в контексті сьогоднішнього повідомлення про російського українця, яке виклав у мережу профіль російського журналу "Искусство войны". Його редактор Аркадій Бабченко - автор поширеного в Росії блога, в якому одним із перших порівняв київський Майдан із козацькою січчю.
Описана пригода трапилася біля Криму ввечері 3 березня:
Свіжа байка! (Була в нашому друкованому альманасі спеціальна рубрика для таких текстів). Учора ввечері на українському корветі "Тернопіль" стався вельми показовий випадок.
Ультиматум екіпажу корабля з вимогою негайно здаватися російським військам ставив особисто командувач ЧФ РФ віце-адмірал Олександр Вітко. На що командир корвета ВМС України "Тернопіль" капітан 3 рангу Максим Ємельяненко (в оригіналі російською Емельяненко - Gazeta.ua) йому відповів: "Русские не сдаются!".
На це здивований російський адмірал перепитав, чи Ємельяненко росіянин. Український командир підтвердив, що хоча в нього й українське прізвище, за національністю він росіянин. Як і частина екіпажу українського корабля. Однак оскільки він приймав присягу на вірність народу України, то зраджувати її, як і його підлеглі, не має наміру.
Кілька людей нам підтвердили: після слів Ємельяненка командувач ЧФ РФ кинув своїм підлеглим з почту: "Вчіться, як треба служити за честь і совість!".
Ці історичні факти нагадують життя ще двох відчайдушних вояків.
Василь Левкович, уродженець теперішньої Польщі, полковник УПА. Цей ранг йому присвоїно посмертно, 1946 року. Командування вважало, що Левкович загинув під час нападу радянських солдатів на його криївку. Насправді ж упівець отримав 25 років виховно-трудових таборів. Звільнившись, домігся перегляду вироку й отримав статус військовополоненого, а не в'язня. Не визнавав себе громадяном СРСР, відмовлявся отримувати паспорт аж до проголошення України. Працював на шахті в Львівській області. Повністю його реабілітувала українська Генпрокуратура 1997 року. Помер під кінець 2012-го у віці 91 року.
Хіроо Онода - молодший лейтенант імператорської армії Японії не вірив у закінчення Другої світової війни i ще 30 років після неї самотужки воював гранатами й автоматом по філіппінських лісах, убивши десятки людей. Переговорників, яких до нього засилали, вважав провокаторами, а листівки з закликом скласти зброю - ворожою пропагандою. Упокорився "самурай" аж коли до нього доправили його безпосереднього колишнього командира. На батьківщині його прийняли як героя. Після вcього нагороджений японською медаллю честі. Згодом викладав виживання в екстремальних умовах. Помер теж 91-річним, 2014 року.
2 
1
Коментарі
1