18 вересня 1911-го у Києві, у хірургічній лікарні доктора Маковського помер голова Ради Міністрів Російської імперії Петро Столипін. Смерть настала в результаті тяжкого вогнепального поранення, отриманого під час замаху 14 вересня 1911 року у київському міському театрі тепер – Національна опера України.
На початку вересня 1911 року імператор Микола ІІ з родиною та близькими особами, в числі яких був Столипін, прибув до Києва на відкриття пам'ятника імператору Олександру ІІ, приурочене до 50-річчя скасування кріпосного права. 14 вересня імператор з членами родини та декількома міністрами були присутні на виставі "Казка про царя Салтана".
В антракті Столипін стояв біля бар'єру оркестрової ями, розмовляючи з міністром двору бароном В. Фридеріксом та графом І. Потоцьким. Несподівано до Петра Аркадійовича наблизився анархіст й секретний співробітник Київського охоронного відділення Д. Богров та двічі вистрілив із браунінга. Перша куля влучила Столипіну в руку, друга, спрямована у серце, відбилася від орденського хреста Св. Володимира і потрапила у живіт, зачепивши при цьому печінку. Поранений Столипін перехрестив імператора та присівши у крісло, промов: "Счастлив умереть за царя".
"Я хочу быть погребенным там, где меня убьют" – писав він у заповіті. Отже, міністра було вирішено поховати у Києві у Києво-Печерській лаврі, під стінами церкви Св. Антонія і Феодосія. 22 вересня відбувся похорон. На панахиді у Трапезній церкві були присутні члени Уряду, Державної ради, Державної думи, представники армії та флоту, усіх цивільних відомств, а також селянства Київської губернії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська республіка проіснувала 2 місяці
У 1961 році нагробок з могили було знято та перенесено до приміщення Ковніровської дзвіниці на Дальніх печерах. Могилу було заасфальтовано. 1989-го нагробок було повернено на законне місце.
Вбивцю Столипіна Дмитра Богрова (1887-1911) було страчено 23 вересня 1911 року у Києві на Лисій горі. Він був учасником антиурядових організацій, неодноразово піддавався арешту, але щоразу виходив на волю завдяки зв'язкам батька – впливової особи, присяжного повіреного, одного з визначних домовласників Києва.
Під час одного з допитів, Богров стверджував, що його агентурна діяльність була викрита однопартійцями, і єдиною формою виправдання було скоєння теракту проти якоїсь державної особи. На особі Столипіна, як потенційній жертві, він зупинився безпосередньо у театрі.
Слідчу справу щодо вбивства Столипіна було несподівано припинено на початку 1913 р. за особистим розпорядженням Миколи ІІ. Багато представників суспільства сприйняли цей вчинок царя як зраду міністра, відданого йому до кінця.
На посаді прем'єр-міністра Столипін був з 1906 року. Провів ряд законопроектів, що ввійшли в історію під назвою столипінської аграрної реформи. Її головною метою було впровадження приватної власності на землю для селян, що фактично могло сприяти розвитку фермерських господарств. Запроваджена ним жорстка система військово-польових судів викликала обурення у лавах представників демократичних сил, і вираз "столипінська краватка", як синонім шибениці, побутує до теперішнього дня.
Такі суворі заходи були спричинені неконтрольованою терористичною діяльністю революціонерів, внаслідок якої страждали невинні люди. Нищівній критиці піддавався також Закон про земство у західних губерніях, спрямований на виключення можливості отримання поляками більшості голосів при виборах у земські установи, а також обмеження автономії Великого князівства Фінляндського. Ініційовані ним зміни виборчого законодавства та розпуск ІІ Державної думи, що вступила у різку конфронтацію з урядом, фактично поклали край революції 1905-1907 років.
Радикалізм Столипіна, його здатність не піддаватися жодному тиску, викликали занепокоєння з боку політичних опонентів. Революціонерами було розпочато буквальне полювання на прем'єр-міністра. Загалом було заплановано та здійснено 11 замахів на Столипіна, в результаті яких загинуло понад 30 осіб.
2 
35413
Коментарі