201 рік тому лондонський хірург провів першу у Європі пластичну операцію

23 жовтня 1814 року хірург Джозеф Карпю провів першу у Європі пластичну операцію. Знявши пов'язки, він вигукнув: "Та це ж ніс!"

Операції, схожі на сучасні операції пластичної хірургії, виконували ще за 600 років до нашої ери, коли в Індії Сушата Сам-Гіта відновлював ушкоджені носи. У книзі А. Бешем "Чудо, яким була Індія" зазначено: "Особливої ​​уваги заслуговують пластичні операції стародавніх індійських лікарів - вони вміли відновлювати носи, вуха і губи, втрачені чи скалічені в бою або за вироком суду. У цій сфері індійська хірургія випереджала європейську аж до XVIII століття, коли хірурги Ост-Індійської компанії не визнали для себе принизливим учитися в індійців мистецтва ринопластики".

Спосіб ринопластики, докладно описаний Сушрутою, увійшов в історію під назвою "індійського" методу. Клаптик шкіри для формування майбутнього носа вирізали на судинній ніжці зі шкіри лоба або щоки.

Далі сліди розвитку пластичної хірургії відсутні до кінця XV століття. У цей час силіцієць Антоні Бранка використовував тканину з руки для відновлення пошкоджених вух і губ. Італієця Гаспара Тальякоцці (1545-1599) вважають засновником сучасної пластичної хірургії. 1597 року він опублікував трактат про відновлення пошкоджених носів за допомогою фрагментів тканин із руки. Однак працю Тальякоцці засудили його сучасниками: вони вважали його операції незаконними й розглядали їх як злочин проти природи. Хірурга поховали в неосвяченій землі.

Хірург Джозеф Карпю 23 жовтня 1814 року в Лондоні вперше у Європі виконав ринопластику "індійським" методом. Вона відбулася успішно, і коли він зняв пов'язку через три дні після операції, то вигукнув: "Боже мій, та це ж ніс!" Із цього моменту пластична хірургія стала швидко розвиватися. Були розроблені методики зміни форми носа, репарації розщепленого піднебіння та ін.

Наприкінці ХІХ століття було опубліковано сотні статей, що описують різні методи пластичної хірургії. Імпульсом до швидкого прогресу, що привів до розвитку сучасної пластичної хірургії, стала Перша світова війна. Коли вона почалася, лише деякі хірурги знали, як лікувати вогнепальні рани обличчя. Така ситуація спричинилася до виникнення спеціалізованих хірургічних центрів.

×