9 червня 68 року римський імператор Нерон, покинутий друзями і знаючи про те, що сенат оголосив його ворогом народу, покінчив життя самогубством. З його смертю закінчилось правління династії Юліїв-Клавдіїв, що привело до громадянської війни за престол між чотирма претендентами і кількома лже-Неронами.
Нерон Клавдій Цезар Друз Германік, уроджений Луцій Доміцій Агенобарб, народився 15 грудня 37 року у знатній родині, члени якої були удостоєні семи консульств, тріумфу, двох цензорств, і нарешті, здобули патриціанський статус. Мати Нерона, Юлія Агріппіна-молодша, доводилась сестрою імператору Калігулі. У 39 році вона разом з сестрою була викрита у змові з метою повалення імператора та захоплення влади і була вислана з Риму. Після смерті батька наступного року, Нерон був відданий на виховання тітці, Доміції Лепіді Молодшій.
Через рік Калігула був убитий преторіанцями і Агріппіна повернулась із заслання за наказом нового імператора Клавдія. У 48 році дружина Клавдія Месаліна була звинувачена у змові проти свого чоловіка і страчена, а ще через рік Клавдій одружився з Агріпіною. З метою зробити Нерона спадкоємцем престолу в 50 році Клавдій усиновив його, і Луцій Доміцій Агенобарб став іменуватися Нерон Клавдій Цезар Друз Германік. Клавдій офіційно визнав його своїм спадкоємцем, а також заручив його зі своєю дочкою, Клавдією Октавією. Учителем Нерона став філософ Сенека, відкликаний із заслання з Корсики.
13 жовтня 54 року Клавдій помер, отруєний Агріпіною, і того ж дня 16-річний Нерон був проголошений імператором. У перший рік свого правління він повністю знаходився під впливом матері, Сенеки і префекта преторіанської гвардії Бурра. Однак вже через рік виступив проти матері, звинуватив її у наклепах і вислав з Риму без почестей і охорони. Цього ж року він позбавився впливу Сенеки і Бурра, ставши повноправним правителем держави. Після того як Нерону стало відомо, що Агріппіна організовує змову проти нього, він наказав убити матір.
До 60 року Нерон проявляв себе розважливим правителем, який дбає про життя простих громадян, вільновідпущених і рабів. Він намагався боротися з корупцією, марнотратством, знизив податки, мита, будував театри, школи, організовував фестивалі. Все це сприяло популярності Нерона в країні. За час його правління Рим провів лише одну війну і основні зусилля Нерона були спрямовані на зміцнення кордонів держави.
Поведінка Нерона різко змінилася на початку 60-х років. Після смерті Бурра він остаточно відсторонився від впливу Сенеки, стратив свою колишню дружину, став переслідувати і страчувати своїх політичних супротивників, а також знатних римлян під приводом образи імператорської величі, розпочав переслідування нової релігії, християнства, носіями якої були найбідніші верстви країни. У цей же період він фактично самоусунувся від управління державою, зосередившись на мистецтві, - писав вірші, п'єси, складав музичні твори, брав участь у змаганнях поетів та музикантів, в яких неодмінно здобував перемогу.
Після пожежі у Римі 64-го року, в якій, імовірно безпідставно, був звинувачений Нерон і яка призвела до знищення третини міста, імператор обклав додатковими податками провінції імперії. Він розпочав будівництво "Золотого палацу Нерона" площею до 120 гектарів, який залишився незавершеним. У цей час Нерон поновив забуті з часів Калігули оргії, які тривали по декілька днів. Убивши свою другу дружину, він одружився втретє, проте мав численних коханок і коханців, з якими влаштовував театралізовані грандіозні весілля.
Чума 64-го року, яка забрала життя багатьох римлян, марнотратство, пожежа, грандіозні невиправдані будівництва спустошили римську казну і привели до заколотів проти Нерона. У 67 році йому вдалося уникнути змови проти себе з боку знатних сенаторів, своїх друзів і радників. Проте через рік намісник Галлії, невдоволений податковою політикою Нерона щодо провінцій, вчинив заколот, який підтримав намісник Іспанії Сервій Гальба. На його бік перейшла частина преторіанської гвардії. Коли чутки про це дійшли до Риму, багато прихильників Нерона відмовились виконувати його накази, і згодом сенат оголосив імператора ворогом народу, а 9 червня 68 року віддав наказ віддати його під суд. Розуміючи це, 31-річний Нерон намагався покінчити життя самогубством, однак не зміг це зробити і наказав своєму секретареві перерізати собі горло.
3 
1
Коментарі