18 березня 1871 року Національна гвардія та біднота Парижа підняли повстання проти політики уряду Адольфа Тьєра. Цього дня була захоплена міська ратуша, урядові війська вимушено залишили місто - влада в Парижі перейшла до Центрального комітету Національної гвардії, більшість в якому складали соціалісти та анархісти.
У липні 1870 року між імперією Наполеона III і німецькими державами на чолі з Пруссією розпочалась війна, в ході якої Франція зазнала ряд суттєвих поразок. Небезпека голоду і епідемій змусила тимчасовий уряд, створений у вересні, укласти в лютому 1871 року попередній мирний договір, який був ратифікований Національними зборами Франції. Імператор Наполеон III втратив владу, і главою держави став прем'єр-міністр Адольф Тьєр. Одний з перших його декретів був направлений проти національної гвардії, яка була створена під час війни з добровольців для захисту Парижа.
Для протидії уряду національні гвардійці створили виборні комітети і на ранок 18 березня фактично захопили владу в Парижі; гвардійців підтримали солдати армійських частин, і вірні Тьєру війська мусили залишити Париж. Фактичним господарем столиці Франції став Центральний комітет Національної гвардії, який підняв прапор комуни.
26 березня відбулися вибори до громадської Ради комуни, яка була одночасно і законодавчим, і виконавчим органом. Сформованій нею Виконавчій комісії підпорядковувалися 10 галузевих комісій з функціями колишніх міністерств.
Загальна програма комуни була викладена в "Декларації до французького народу" від 19 квітня. Вона проголошувала республіку єдиною формою правління, гідною людини, а принципом політичного режиму - повну автономію комун на всій території Франції. Були скасовані привілеї посадовців і введено їх виборність; церкву відокремили від держави, ввели робітничий контроль над виробництвом, безкоштовну обов'язкову освіту, заборонили незаконні обшуки, арешти, реквізиції тощо; старий суд замінили народним судом.
Комуна діяла в умовах постійної боротьби з урядом Тьєра, який засідав у Версалі і перша сутичка між ними відбулась 2 квітня. 6 квітня Рада комуни видала декрет про заручників: кожна особа, звинувачена у зносинах з Версальським урядом, негайно потрапляла у в'язницю, судилася присяжними і, якщо була визнана винною, ставала заручником паризького народу або розстрілювалась. Однак у економічних і військових справах Комуни не було порядку - місту не вистачало озброєння і продовольства. Крім того, Рада комуни не мала ніякої підтримки в провінції, на яку покладала великі надії. Загрозу комунарам становило 130-тисячна військо, зібране, головним чином із військовополонених, повернення яких на батьківщину було прискорене Німеччиною, на прохання версальського уряду.
21 травня воно вступило в Париж і в місті почалась восьмиденна вулична різанина. В останні 3 дні комуни з кількох сотень заручників, утримуваних у в'язницях Парижа, комунари розстріляли 63 людини; розстрілювались також мирні жителі, як відмовлялись їх підтримати. Однак 29 травня весь Париж був уже в руках версальців. Почали свою роботу військові суди, які засудили понад 13000 чоловік, з них 7500 чоловік було заслано, а 21 розстріляні біля стін кладовища Пер-Лашез.
31 серпня 1871 року Адольф Тьєр був обраний першим президентом Третьої республіки. У 1879 році засудженим комунарам була дарована часткова амністія, а в 1881 році - повна.
2 
1
Коментарі