Фото: Валерій Шмаков

- А ви до кого? - питає охоронець крізь ворота Львівського комунального підприємства "Львівсвітло". Біля брами сидить дворовий пес Циган.

Єдиний в Україні музей історії електричних ламп розташований на території комунального підприємства і створений насамперед для робітників установи та гостей-колег інших світлотехнічних підприємств. Екскурсії не передбачені, але потрапити сюди може кожен, хто заздалегідь погодить візит з адміністрацією.

На стендах в актовому залі виставлені оригінальні лампи різних років. До багатьох підведений струм. Можна побачити, яке світло дають лампочки, яким понад 120 років.

"Найстаріша лампа в музеї датується 1894 роком випуску. У таких нитка розжарювання була не вольфрамова, як зараз, а вуглецева. В Україні таких майже не залишилося, та й в усьому світі мабуть одиниці. Придбав у колекціонера зі США. Такі лампи розжарювання одними з перших у Львові з'явились в оперному театрі, коли його побудували 1900 року", - каже колекціонер і начальник "Львівсвітло" Сихівського району Олександр Санін.

Колекціонує лампи з 1984-го. У ЛКП "Львівсвітло" працює з 1987 року, починав електромонтером. Виставку організував до 70-річчя підприємства, яке відзначали 2019-го.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Замість свічок і каганців - чим освітлювали житло 100 років тому

"Лампу з вуглецевою ниткою з бамбукового волокна з терміном життя 40 годин створив 1879 року американський винахідник Томас Едісон. Спеціальний сорт бамбука завозився з Японії. Винайшов ламповий патрон, вимикач та цоколь. 1880-го довів термін життя лампи до 1200 годин. Заснував компанію Edison Electric Light, яка потім стала назватися General Electric. Його лампи першими надійшли в серійне виробництво і продаж. Майже одночасно з Едісоном свої лампи розжарювання з нитками хрому, іридію, родію, рутенію, осмію, молібену і бавовняного волокна запатентували англійський винахідник Вільсон Сван і російський Олександр Лодигін", - розповідає Санін.

 

Світильники вкручені у столітні керамічні патрони. Як от американський електричний патрон з механічним ключем Arrow 1900-1901 років випуску. Вимикачів і розеток тоді не було. Штекер вставляли безпосередньо в патрон. Аби увімкнути світильник, слід було потягнути за тросик на самій лампі, який замикав контакти. Представлена також дворежимна економна лампа 1900 року з перемикачем у вигляді краника.

На колбах перших лампах можна побачити своєрідний штенгель, яким відкачували повітря. Такі випускали до 1922-го, після чого штенгель сховали всередину.

"Метод відкачування повітря з колби розробив Вільсон Сван 1878 року, що збільшило термін служби ламп. 1909-го американський хімік Ірвінг Ленгмюр, працюючи в General Electric, довів, що в інертному газі нитка розжарення живе довше, ніж у вакуумі. В колбу лампи стали закачувати азот, аргон, криптон", - пояснює колекціонер.

1910 року General Electric починає серійне виробництво ламп з вольфрамовою ниткою. Патент було куплено у Олександра Лодигіна. На стенді експонується копія американського рекламного плакату початку XX ст. Закликає викидати вуглецеві лампочки і купувати нові з вольфрамовою ниткою.

"З поміж перших вольфрамових унікальним експонатом є 40-ватна Edison-Mazda з вакуумною матовою колбою 1910-1915 років випуску. Матове покриття створювали, занурюючи лампочку в кислоту. Mazda - це не відомий автовиробник, а торгова марка General Electric, зареєстрована 1909-го. Назву вибрали на честь зороастрійського бога Ахура Мазда, чиє ім'я в авестійській мові означало "світло мудрості", - каже власник колекції.

Також цікавою є 40-ватна Champion (США) з спіральною ниткою у трубчатій колбі 1920-1930 років. Використовували для підсвітки вуличної реклами в часи, коли ще не було люмінесцентних світильників.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як змінилися автомобільні фари за 120 років

Тут можна побачити й одну із перших енергозберігаючих ламп. Голандська 3-ватна лампочка Philips 1910-1920-х. Має всередині конденсатор, за рахунок якого могла працювати тривалий час. Світла від неї було не багато, але цього вистачало для освітлення коридорів і під'їздів у будинках.

 

Не менш унікальними є і американські 150-ватні лампи із кобальтового блакитного скла 1914-го. Блакитні лампи дозволяли краще імітувати передачу кольору денного світла. В колекції можна зустріти і 75-ватну німецьку лампу фірми Osram 1930-1940 років, а також декоративну 3-х спіральну японську лампу 1950-го випуску.

"А оце одноразова лампа-спалах фірми General Electric, для фотозйомки 1930-1960 років. Такі використовували у спалахах фотоапаратів. Коли фотограф робив знимку у лампі згорала магнієва проволока. Давала пів секунди світла але цього було достатньо для зйомки. Для наступного кадру потрібно було вкрутити іншу лампочку", - показує Олександр Санін на світильник із своєрідним "павутинням" у колбі.

На газоні перед підприємством зібрані вуличні опори з ліхтарями, які в різні часи освітлювали Львів. Австрійські, польські та радянські. На деяких стовпах збереглося маркування.

"Найстаріший вуличний ліхтар у нас - газовий з 1890-х. Мабуть один такий залишився у Львові. Стояв на вулиці Івана Франка. У другій половині XIX століття в місті було прокладено газову мережу. По вулицях ходив ліхтарник - чоловік з драбинкою, він піднімався на стовп, відкривав газовий краник і запалював ліхтар. Також зберігся один із перших львівських електричних ліхтарів 1900 років на високій, майже 7-метровій опорі. У таких використовували не лампу розжарювання, а дугову за принципом винахідника Павла Яблочкова. В її основі два вугільних стержня, розділених прокладкою з каоліну, між якими виникала електрична дуга. Її вистачало на 3-4 дні. Є історичні фотографії, як у таких опорах замінювали лампи. Автовишок ще не було, опора мала спеціальну лебідку. Електромонтер всталяв корбу і з допомогою тросу опускав лампу", - розповідає виконувач обов'язків директора ЛКП "Львівсвітло" Михайло Трач.

У музеї представлені й сучасніші галогенні лампи, які запатентувала General Electric 1959 року. Додавання в буферний газ парів галогену (брому або йоду) збільшило термін служби до 4 тис. год.

 

"Застосовують у дизайні інтер'єрів, автомобілях, рекламній підсвітці. Можуть бути різної потужності. Наприклад таку КГ-10000Вт (кварцева металогалогенна, - Gazeta.ua) саранського електролампового заводу ще недавно можна було побачити на залізничних стовпах для освітлення колій. Маємо також металогалогенні, якими у Львові вночі підсвічують церкви, історичні й архітектурні пам'ятки, телевежу, та стадіон "Арена-Львів". Відвідувачі дивуються, коли кажу, що маленька лампочка Osram, завбільшки з м'ячик для пінг-понгу, стояла в підсвітці львівської телевежі. Видає потужність 2 тисячі ват. А ДМ-4 на 6 тисяч ват використовували для цілодобового освітлення теплиць", - каже Олександр Санін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Народився батько європейської електроіндустрії: 5 винаходів Вернера Сіменса

Також є колекція потужних прожекторних ламп. Термін служби мають невеликий - від 5 до 250 год., але світять яскраво. Використовують для фото-кінозйомок, на флоті, в сигнальних вогнях аеропортів та у фарах локомотивів. Окремо стоять дзеркальні лампи-світильники.

"Таку лампу не потрібно вкручувати в прожектор, оскільки вона сама по суті є прожектором - має своє дзеркало. Є історичні фото, як на одному із радянських заводів автомобіль після фарбування висушують за допомогою сотні таких ламп. За 20 хвилин фарба висихала", - розповідає колекціонер.

Загалом представлені світильники львівського заводу "Іскра", полтавського, брестського, московського, уфимського, томського і саранського електролампових заводів. Також виробництва Польщі, Чехословаччини і НДР. З поміж них експонуються і натрієві, ртутні та дугортутні люмінесцентні лампи.

"Якщо в лампи розжарювання середній термін служби 1000 годин у прожекторних до кількасот годин, то у ртутних ламп - від 10 до 24 тисяч годин. З 1960-х по 2000-ні ними освітлювали вулиці у Львові, а також фабрики і заводи. Ще декілька штук залишилися в мікрорайоні Сихів, зокрема на вулиці Хоткевича та на площі перед кінотеатром імені Олександра Довженка. Там 3 лампи ДРЛ-1000Вт підсвічують площу перед кінотеатром "Довженка", ялинку, прапор і сам сквер. Ртутні лампи дають приємне денне світло, бо світити жовтим на дерева неестетично", - говорить Санін.

У планах Олександра створити окремий більший музей історії електричного світла й електроламп у центрі міста. Там його зможуть відвідувати більше львів'ян, а також туристи.

 

"До нас у червні торік міський голова Андрій Садовий приїжджав. Казав, ще такого музею не бачив, і що він має бути в центрі міста. Нічого не маю проти. Але це після пандемії і треба спонсора, або щоб кімнату в якомусь музеї виділили чи кафе якесь збанкрутувало. Тут брак місця і вся колекція не помістилася. Наприклад, немає місця продемонструвати десятки різних типів електроламп, зокрема довгі люмінесцентні лампи денного світла", - зазначає власник колекції.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Моя лампа!" - Вільгельм Рентген не відповів на лист Івана Пулюя

Ретро лампи - недешеві, оскільки в світі їх залишилися одиниці. Як і загалом є мало музеїв ламп у світі. Зокрема музей "Люміна Доместіка" в Бельгії, музей Philips у Голландії, музей вуличного освітлення в Лос-Анджелесі, приватні колекції в США та Канаді та музей "Вогні Москви" в Росії.

"У Росії музей держава фінансує. В Україні 100-річних ламп після війн і катаклізмів не залишилося. А те, що в людей було, вони до останнього використовували.
Обмінююсь з приватними колекціонерами з різних країн Європи, бувшого СРСР та США, купую лампи за приватними оголошеннями. Коли наприклад у США розбирають будинки XIX та початку XX століть, то електричні засоби не викидають, а зберігають, щоб потім їх могли придбати колекціонери на аукціонах. Звертався до працівників Львівського оперного театру, бо театр точно такі лампи бачив. Але після капітального ремонту в 1980-х, на жаль, нічого з давніх освітлювальних приладів не збереглося", - констатує Санін.

×