Гайдамацькі загони Максима Залізняка та Івана Ґонти розпочали вирішальний штурм Умані 20 червня 1768-го. Наступного дня місто взяли повністю.
Тоді Умань належала магнатові Францішеку Потоцькому. Місто вважалося великим торгівельним пунктом. Через нього проходили торгові шляхи на Молдову та Османську імперію. Місто добре укріплене. Мало свою фортецю, яку природнім ровом оточувала річка Уманка - тепер притока Ятрані, Черкаська область.
Умань виставила проти гайдамаків частини польської регулярної армії, 300 драгунів, 1 тис. надвірних козаків під командуванням польського полковника Обуха та сотників Івана Ґонти та Дашка. Також перед наступом повстанців на місто його посилили 800 жовнірів Барської конфедерації та 500 надвірних козаків сотника Уласенка.
Воєначальник Умані Рафал Младанович посилає проти Залізняка найкращі козацькі загони на чолі з сотником Іваном Ґонтою. Проте останній переходить на бік гайдамацького ватажка. З'єднані сили повстанців вирізали польський табір у Грековому лісі та пішли під місто.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гайдамакам випалили тавра на чолі та вислали на каторгу до Сибіру
На очах поляків, що знаходились на міських мурах Ґонта і Залізняк виїхали з-поміж повстанців і дружньо привітались. Младанович перелякався настільки, що не зміг віддавати накази. Захист Умані взяв на себе інженер Шафранський і капітан гарнізону Ленарт.
Повстанці швидко обложили місто. Першої ж ночі городяни тікали, бо не хотіли знаходитися у місті, коли його візьмуть штурмом і почнеться різанина.
Так і сталося. Ґонта з білою хоруговкою викликав Младановича на переговори, той погодився і наказав впустити Ґонту. Але польські старшини кинулися зі зброєю на сотника, щоб його вбити. Розпочалась боротьба. До відкритої брами вскочило більше повстанців, а за ними ввійшли й головні сили гайдамак.
Повстанці вриваються до міста і хапають усе, що бачать і хочуть. Починають вбивати городян. Ґонта і Залізняк не можуть зупинити їх. За спогадами очевидців, усе місто перетворилось на криваву бійню. Цю подію назвуть "Уманською різаниною".
"В Умані посесорів із жінками і дітьми та всякої іншої шляхти згинуло до 5 тисяч, а також жидів, що з'їхалися туди з інших міст і сіл, до 7 тисяч", - пише польський чиновник Квяткевіч у листі до Потоцького 28 червня 1768-го.
Багато поляків зберегли життя тому, що були знайомі з Ґонтою. Хоч сотник і ненавидів польське панування на Правобережжі, намагався врятувати жінок і дітей від жорстокої розправи.
1768-го почалася Коліївщина — велике повстання козаків-гайдамаків і українського селянства.
Окрім сучасної Черкаської, Кіровоградської, Київської областей, Коліївщина охопила значну частину Брацлавщини, теперішнє Поділля, поширювалася на Лівобережжя. Дуже довго тривала у Холодному Яру. Вона переростала в інші форми повстання проти соціального і національного гніту в Карпатах.
Епіцентром повстання було село Медведівка Чигиринського повіту на Черкащині. Місцем активних дій став Мотронинський монастир у Холодному Яру. Велику організаторську роботу з підготовки повстання здійснив житель Медведівки Максим Залізняк. Він став головним керівником Коліївщини.
2 
35413
Коментарі