Ще сторіччя тому у самому Львові, та околицях тогочасного міста, діяли лікувальні заклади та цілі курорти, які за розташуванням в унікальних природних зонах, сервісом, якістю та переліком послуг нічим не поступались відомим європейським аналогам. Серед таких закладів особливе місце посідає кліматичний курорт "Маріївка".
Використовуючи унікальний підміський ландшафт і природні властивості джерельної води, в одній з найгарніших околиць Львова, по дорозі до Винників, в долині річки Маруньки, львівський підприємець Еміль Браєр, близько 1891 року, будує кліматично-гідропатичний (водолікувальний) курорт "Маріївка".
Комплекс було зведено за взірцями професора Вінтернітца на височині біля ставка серед великого 11-моргового парку.
Для проживання пацієнтів призначалися два будинки, третій – головний корпус – був обладнаний лікувальним устаткуванням, не гіршим, ніж у кращих тогочасних європейських клініках. Для роботи в санаторії було запрошено першокласну обслугу, висококваліфікованого кухаря, збудовано зимовий сад, теплицю, що дозволяло протягом цілого року мати свіжу городину.
Лікувальні методики базувалися на новомодних теоріях, головний лікар д-р Александр Закшевскі мав чималий досвід роботи в подібних швейцарських, австрійських та німецьких санаторіях.
На початку XX сторіччя відомий інженер Карл Ріхтманн у спілці з головним лікарем закладу купив "Маріївку" у збанкрутілого засновника Браєра. Ім'я інженера Ріхтманна та добра реклама зробили свою справу і "Маріївка" стала модним курортом.
У цьому лікувальному закладі приймалися хворі з розладами нервової системи, лікувалися жіночі, серцеві та судинні хвороби, порушення обміну речовин, травлення, ревматизм, наркоманія, алкоголізм.
Під час I Світової війни курорт припинив існування. Спочатку тут розташувалися квартирували військові, справу довершили мародери, скориставшись відсутністю власника.
3 
1
Коментарі