21 листопада Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України відзначив знаменну подію - передачу на зберігання архіву особистих документів видатного композитора Михайла Вериківського.
Ім'я Михайла Вериківського для української історії та мистецтва є особливо знаковим, оскільки його авторству належить перший український балет - "Пан Каньовський" ("Бондарівна"), 1930 р., та перша українська ораторія - "Дума про дівку-бранку Марусю Богуславку", 1923 р.
Серед численних різножанрових творів композитора є й ті, які вважаються шедеврами світової музики, зокрема симфонічна поема "Чернець" та опери "Наймичка", 1943 р.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Композитор Кирило Стеценко заробляв на прожиття священиком
Нотні рукописи становлять найбільшу частину фондів композитора (676 справ). Поміж них є й рукописи та чернетки згаданих балету й ораторії.
Офіційно передав документи Вериківського його зять, режисер Едуард Митницький. Він зізнався, що не очікував від себе такого хвилювання у цей день.
"Він вмів любити. Найбільше, як я сьогодні розумію, він любив свою батьківщину", - так говорить про Вериківського зять.
Михайло Вериківський ніколи не був членом КПРС, а в час піку комуністичного режиму він працював, переважно як хоровик.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Микола Лисенко мав роман зі своєю на 44 роки молодшою ученицею
Едуард Митницький згадав випадок, який якнайкраще характеризує його тестя:
"Коли в Україні 1947 року призначили Кагановича секретарем ЦК, він зібрав інтелігенцію і у своєму виступі зауважив, що "ви, товаришу Рильський, хоч і пишете вірші про товариша Сталіна, але в душі всеодно петлюрівець". Настала тиша, трагічна пауза. У цю паузу піднімається Максим Тадейович і виходить із зали. Ця трагічна пауза перетворилася в супертрагічну, тому що ніхто не знав що чекає його за дверима, адже всі знали, що Каганович був "крутий мужичишка". Наступною була просто непритомна пауза - піднімається Михайло Іванович і йде за Рильським. Найпарадоксальніше, що ніяких репресій не послідувало. Каганович був хоч і крутого характеру чоловік, але мабуть розум спрацював".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Переможець найстарішого музичного конкурсу імені Лисенка зіграє на раритетній скрипці
10 років Митницький прожив з композитором в одній квартирі. За його словами, зараз він шкодує, що свого часу не розумів усіх розмов, які відбувалися вдома.
"Тепер я шкодую, що не записував ці розмови слово в слово. Зокрема фразу Максима Рильського "Нічого в нас не буде - ми не вміємо жертвувати". Але сьогодні я розумію цей вислів - нас багато, але ми всі окремо і кожен робить все, що захоче", - повідомив режисер.
У передачі документів архіву також взяли участь Іван Гамкало, диригент, який керував останньою прем'єрою опери "Наймичка", викладачі і співробітники музичної школи, що носить ім'я Вериківського, музикознавці.
Наприкінці слухачі мали нагоду послухати вокальні твори Михайла Вериківського у виконанні учнів та студентів. ?
3 
1
Коментарі
2