
Кілька країн вважають його родоначальником своєї ракетної справи. У Білорусі Олександр Засядько випробовував ракети, у Росії — заснував першу ракетну роту. В Україні його зброя вперше побувала в бою. А Грузія, Молдова, Болгарія, Туреччина можуть похвалитися тим, що на їхніх землях ракети Засядька стартували в першій половині ХІХ ст.
У селі Лютеньці на Полтавщині, де він народився, і тепер є урочище Засядьківщина. Батько його був головним гармашем Війська Запорозького. Після його ліквідації головний гармаш отримав російське дворянство. А синів своїх, Олександра й Данила, віддав до Петербурзького артилерійсько-інженерного шляхетного кадетського корпусу. Історики пишуть, що старий Засядько нібито хотів, щоб сини відкрили забутий секрет козацької ракетної зброї, яку запорожці застосували проти татар 1516 року.
Молодшого Олександра вважали "несколько косноязычным", та він закінчив училище блискуче, в чині підпоручика. Міг лишитися в столиці, але пішов служити в армію, в артилерійський батальйон на Херсонщині. Тоді, після Великої французької революції, російська армія під командуванням Суворова рушила в Італійський похід — рятувати європейських монархів. Брати Засядьки були в тому поході командирами артилерійських рот. Молодший відзначився більше — отримав звання поручика від Суворова. Згодом служив також на флоті й брав участь у боях на Середземному морі. Загалом йому довелося воювати майже без перерви 15 років. Брав участь у штурмі Ізмаїла, у Бородінській битві — на батареї Раєвського. Серед багатьох нагород мав рідкісний орден святого Георгія ІІІ ступеня (третій в російській армії) та шпагу "За хоробрість" (другий — після генерала Багратіона).
Майже не виходив із дому. Там стояла тиша — мозок генерала не витримував найменшого шуму
Про батьків наказ розкрити ракетні таємниці Олександр згадав 1813 року в битві під Лейпцигом. Там британці успішно застосували проти французів нову артилерійську зброю — так звані "ракети Конґрива". Наприкінці XVIII ст. в Індії тамтешні повстанці обстрілювали англійців примітивними ракетами. Полковник колоніальних військ Вільям Конґрив удосконалив цю зброю. Зокрема, зробив металевий корпус замість бамбукового й поставив справа на корпусі звичайний дрючок, щоб ракету не заносило вліво. Дальність стрільби — 2700 м. 1804 року "ракети Конґрива" з"явилися на озброєнні британської армії. Вони не були досконалі, їх зносило вітром, інколи — назад, на власні позиції. Погана прицільність дозволяла їм уражати лише фортеці чи великі скупчення військ.
Повернувшись із походу, полковник Засядько взявся розгадувати секрети "ракет Конґрива". Робив це на власний кошт — продав батьків маєток під Одесою.
Випробовував ракети в полі під Могилевом, у Білорусі. Зброя вийшла краща, ніж у британців — не вибухала при виготовленні, літала далі й влучала точніше. Задля прицільності Засядько поставив дерев"яні стабілізатори, розробив теорію ракетної тяги. Скоро показав свій винахід царю Олександрові І.
— Хоч одна людина в армії робить щось безкорисливо! — вигукнув той, дізнавшись, що все робилося на свій кошт.
Засядько отримав звання генерал-майора, налагодив випуск ракет, створив перший у російській армії ракетний підрозділ. Згодом став начальником штабу всієї російської артилерії.
Він страждав на ревматизм, переніс три інсульти. Переїхав із Петербурга на Слобожанщину, жив у Харкові. Майже не виходив із дому. Там стояла тиша — мозок генерала не витримував найменшого шуму. Аж не вірилося, що недавно він слухав і грім війни, і музику — у його петербурзькій квартирі влаштовували музичні вечори. Там бував композитор Аляб"єв — бойовий приятель Засядька з часів штурму Ізмаїла. Аляб"єв — офіцер Охтирського гусарського полку, сформованого зі слобідських козаків.
У свої останні роки Засядько обдумував ідею польоту на Місяць. І придумав машину, яка могла б ходити через Дніпровські пороги. Туди й поїхав генерал, щоб на місці випробувати винахід. Це забрало останні сили — невдовзі Засядько помер, його поховали в Курязькому монастирі під Харковом.
Іменем Засядька 1969 року назвали кратер на невидимій стороні Місяця.
1779, 20 листопада — Олександр Засядько народився в селі Лютеньці, тепер Гадяцький район Полтавщини. Засядьки — далекі родичі останнього запорозького кошового Калнишевського
1789–1797 — вчиться в Артилерійсько-інженерному корпусі в Петербурзі. Учасник війн, які вела Росія наприкінці XVIII — початку ХІХ ст.ст.
1817 — подає рапорт про розроблення ним бойової ракети. Наступного року стає генерал-майором, згодом налагоджує промисловий випуск ракет, створює Ракетну роту, якою командував Балабуха — син Засядькового земляка. Роту оснащено шестизарядними ракетними установками, що вважаються прообразом "Катюш"
1820 — одружується з Єлизаветою Грессер, донькою одеського градоначальника. Мали вісім дітей — шість синів і дві доньки
1827 — призначений начальником штабу артилерії російської армії. Навесні наступного року ракети Засядька вперше застосували при штурмі Браїлова, сучасна Вінниччина. Штурмом взяти цю турецьку фортецю довго не вдавалося, а тут усю справу швидко вирішив один ракетний удар. Пальне для ракет, порох, постачав Шостківський пороховий завод
1834 — генерал-лейтенант Засядько подає у відставку за станом здоров"я. Оселяється у Харкові. За його словами, кинув тут "смертний якір"
1837, 8 червня — помер, похований поблизу Харкова в Курязькому монастирі
Коментарі
1