"Історична зустріч українських і руських письменників", як писали тогочасні газети, відбулася 80 років тому. Із 9 по 15 лютого 1929-го в Москві вперше пройшов Тиждень української літератури.

Літераторів з України запросили їхні російські колеги та Всесоюзне об"єднання пролетарських письменників. "У нас переводится много дряни с иностранных языков, а богатейшая литература Украины почти никому не известна", — бідкався завідувач агітпропвідділу ЦК ВКП(б) Платон Керженцев у "Правде" за 9 лютого.

В українській делегації були представники майже всіх тогочасних літературних угруповань, окрім "буржуазних" неокласиків. Зокрема, Остап Вишня, Гео Шкурупій, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Микола Бажан, Майк Йогансен, Михайль Семенко, Валеріан Підмогильний, Микола Куліш, Лесь Курбас, Олександр Довженко. Загалом 55 митців. Господарів представляли поет Володимир Маяковський, автор "Трьох товстунів" Юрій Олеша, поет Дем"ян Бєдний, Анатолій Луначарський, прозаїк Борис Пільняк.

На банкеті, що відбувся на третій день заходу, український футурист Гео Шкурупій напосівся на колегу Володимира Маяковського. Мовляв, той "розвалив "Леф" — літературне угруповання "Левый фронт искусств", яким керував, привласнив його кошти й на них купив автомобіль.

Остап Вишня взявся їх мирити "і висловився на захист не так Маяковського, як його автомобіля. Можна було зрозуміти, що і Вишня, по приїзді в Харків, купить собі машину", — пише київська "Літературна газета" за 1 березня 1929 р.

Зближення українських та російських письменників обговорювали на спеціально скликаній партійній нараді. А зустріч літераторів із Йосипом Сталіним та Лазарем Кагановичем у ЦК ВКП(б) тривала 3 год. "Тов. Каганович (говоривший по-украински) отметил, что современная украинская литература имеет величайшие достижения и должна стать достоянием всех граждан Союза, — звітують "Известия" за 16 лютого 1929-го. — Необходимо ликвидировать разобщенность между укр. и рус. литературой, рознь между нац-ми культурами.

Решительно борясь как против русского великодержавного шовинизма, так и против национализма, мы будем и дальше проводить линию развития и укрепления национальных культур. Тов. Сталин… подробно осветил национальный вопрос и национальную политику советской власти в условиях переходного периода, периода диктатуры пролетариата".

Були й інші зустрічі гостей з України: із російською громадськістю — у Колонній залі Будинку спілок, із московськими робітниками — у заводських клубах, із земляками — в одному з московських театрів. Усюди українські літератори читали свої твори, переважно рідною мовою. Найбільший успіх мали гуморески Остапа Вишні.

Зустріч із Сталіним та Кагановичем тривала три години

Після Тижня української літератури співпраця російських та українських письменників мала стрімко піти вгору. Планувалося широко висвітлювати українське літературне життя у пресі РСФРР, забезпечити україномовними книжками українське населення РСФРР, покращити якість і збільшити кількість перекладів з української.

Після Москви дехто з української делегації — Тичина, Сосюра, Бажан, Вишня й інші — поїхав на день до Ленінграда налагоджувати зв"язки з тамтешніми літераторами.

Через кілька років більшість учасників Тижня української літератури в Росії було репресовано.

"Шкода, що Коцюбинський помер 15 років тому"

— Товариші українські письменники! — звернувся робітник Московської Трьохгорної фабрики на одній із зустрічей з українськими письменниками у лютому 1929-го. — Ви думаєте, ми не знаємо вашу літературу? Ми добре знаємо письменників, з якими ми боролися на фронтах, — Грушевський, Винниченко, Петлюра. Перший із них чесно визнав свої помилки, другий — прогниває десь на еміграції, третього — застрелили (Симона Петлюру вбито в Парижі 1926-го. — "ГПУ"). Тепер і у вас, і у нас письменники робітничо-селянські, яким ми довіряємо, любимо і яких знаємо.

Щоправда, нікого з тих улюблених і знаних письменників робітник  не назвав.

На одній нараді російський журналіст, вітаючись із драматургом Миколою Кулішем, похвалився, що "із задоволенням читав його, Пантелеймона Куліша, твори". А перед прибуттям до Москви російські колеги питали українців:

— А що, Коцюбинський не їде з вами?

— Та він уже помер 15 років тому!

— Дуже шкода!

×