Циліндр носили в усі пори року. Англійські денді називали "високим капелюхом для джентльменів, які мають високі цілі". Уперше в цьому головному уборі прогулявся набережною річки Темза 25 січня 1797 року лондонський капелюшник Джон Гетерінґтон.

Наступного дня газета написала: "Джон Гетерінґтон прогулювався вчора тротуаром набережної, маючи на голові зроблену з шовку величезну трубу, яка дивно виблискувала... Багато жінок, коли бачили цей дивний предмет, непритомніли, діти кричали, а одного молодика, який саме повертався від миловара з покупками, збили в тисняві, й він зламав собі руку. Тому панові Гетерінґтону довелося вчора відповідати перед лордом-головою, куди його привів загін озброєної поліції. Арештований заявив, що має право показувати лондонським покупцям свій найновіший винахід. З цією думкою лорд, одначе, не погодився і присудив винахідникові блискучої труби сплатити штраф 500 фунтів стерлінгів".

Та за два десятиліття циліндр запанував на головах як європейців, так і американців. Його висота і ширина протягом століття зазнавали змін. Він чіплявся за гілки і пройми дверей, та чоловіки вперто його носили до початку XX ст. У 1920-х циліндр одягали здебільшого на офіційні заходи. А потім була криза — велика депресія. У людей прокинулася ностальгія за ліпшими часами. Циліндри, що були вийшли з моди, у 1930-х із фраками та сюртуками знову стали популярними.

Котелок уперше виготовила 1850 року фірма Боулерів. Капелюшникам замовили компактний, невисокий і щільний головний убір для єгерів. Щоб не злітав із голови й не пошкоджувався так легко, як циліндр, і не був таким помітним. На котелок переробили один із капелюхів для верхової їзди. Він сподобався замовникові. Витримав і тест на міцність: капелюх поклали на підлогу і двічі наступили — нічого, випрямився, можна носити.

Котелок можна було штампувати на машинах. Циліндр вимагав кропіткої ручної роботи — і матеріал делікатніший — шовк, і форма складніша. Вартість котелка так знизилася, що наприкінці XIX ст. у ньому ходив і багатий, і бідний. Чорний котелок носили з класичним піджаком. Сірий — з візитками. Брунатного чи гірчичного кольорів — до напівспортивного вбрання. Ленін, до речі, також спочатку ходив у котелку. Зокрема, в еміграції — в Швейцарії та Німеччині. Вперше з"явився в більш пролетарській кепці 1917-го на площі перед Фінляндським вокзалом у Петрограді.

"Кепка Шерлока Холмса" — м"яка картата, з двома козирками й бічними відкладними "вухами" — зазвичай асоціюється з англійським детективом. Та насправді за часів Холмса її носили тільки в селі й для прогулянок по лісу. Була "шапкою мисливця за оленями": козирки й "вуха" захищали від сонця й вітру, а клітчастий малюнок слугував камуфляжем. Артур Конан Дойль свого детектива переносить у сільську місцевість раз — в оповіданні "Срібний". Перші ілюстратори оповідань про Шерлока Холмса зважали на це. Згодом художники й режисери стали зображати детектива в "кепці мисливця за оленями" де завгодно, навіть у місті. Модник Холмс насправді собі такого не дозволив би.

×