— Святий Трохим — він скорий помічник усім, хто страждає невинно. Допомагає, хто зір втрачає, погано бачить або недочуває, — розповідає 75-річна Ніна Даннік родом із села Красне Згурівського району на Київщині. — До нього треба звертатися, якщо нема роботи, обов"язково поможе — це вже на практиці не раз перевірено. Он, сусідка Надя нікуди не могла на роботу устроїться, аж поки їй у церкві не порадили — попроси святого Трифона, дак за три дні в Києві знайшла роботу.
Святого мученика Трифона православні й греко-католики згадують 14 лютого — перед самим Стрітенням. Він жив у ІІІ ст. у Малій Азії, на заході теперішньої Туреччини. За ревність у християнській вірі ще малим отримав дар творити чудеса, виганяти бісів, зцілювати від тяжких недуг людей і тварин. Дитиною в рідному селі силою своєї молитви захистив поля від шкідників і врятував односельців від голоду. З цієї нагоди церква встановила особливий чин молитовного звернення до святого Трифона при нападі шкідників на посіви й садовину. За чудесну допомогу вимагав від земляків-язичників лише одного — увірувати в Ісуса Христа, а отримані подарунки роздавав жебракам і бідним. 250 року, коли імператор Декій Траян розпочав гоніння на християн, Трифона схопили в місті Нікеї, теперішній турецький Ізнік, і почали змушувати зректися християнської віри. Той відмовився. Трифона оголеним підвісили на дереві й били, а потім мучителі прив"язали його до коня й повезли на полювання. Опісля кинули до темниці, вбили йому цвяхи в ноги і так водили по місту. Попри такі муки він відмовлявся зректися Христа і визнати римських богів. За це йому відтяли голову.
Сьогодні в церквах можна побачити поради вірянам, як звертатися до святого Трифона з проханнями розв"язати житлові питання та у складних життєвих ситуаціях.
Святому моляться також про сімейну злагоду, подружню любов про допомогу в скорботності, тузі й зневірі. Молитви до цього святого захищають від чарів і позбавляють від хропіння. За народними переказами, Трифон-чудотворець самим поглядом лікував нервові захворювання, а також людей, тварин і садовину від безпліддя.
— Як людина втрачає всякий інтерес до життя, то колись казали, що це вроки, а тепер — депресія. Хто бабок шукає, а чоловікам радять до Трохима-скоропомошніка звертатися, — каже Ніна Даннік. — І як чоловік загуляє, і сім"я рушиться, то теж його просять помогти — і помагає. Як щось у тебе не виходить, щось тобі не так складається, то не лінуйся, йди і проси, і він поможе.
А тим, хто його не шанує, може залишити на все життя знак на тілі. Тому в його свято радять утримуватися від будь-якої роботи, щоб не порізати руку або не покалічити ногу, не обпектися. Особливо "гляділи" Трифонів день вагітні жінки, щоб дитина була без родових плям і позначок на тілі. Чоловіки "не грішили" з жінками, щоб нащадок не народився калікою, знахарем чи упирем.
— Трифон повертає зиму на весну, дак треба дивитися: якщо цього дня буде відлига, то весна буде ранньою і теплою, якщо буде морозно, то ще місяць буде холодно, — ділиться Ніна Даннік. — А якщо будуть сосульки капати, то рік буде врожайний і меду буде багато.
Каже, що хурделиця й заметіль на Трифона віщують великий розлив річок і мокру весну.
Українські болгари на Трифона Зарезана обходять виноградники
Святого Трифона як патрона виноградників і виноградарів шанують болгари, які живуть на півдні Одещини. Сюди вони переселилися у ХVIII ст., тікаючи від переслідувань турків.
— День Трифона Зарезана ми святкуємо обов"язково: перший раз, чисто символічно обрізаємо виноградну лозу. Робимо це, щоб забезпечити на наступне літо гарний урожай винограду, — розповідає 63-річна Марія Корчагіна, голова болгарської асоціації "Роднини" з міста Ізмаїл на Одещині. — Збирається великий гурт, вибираємо царя Трифона — це обов"язково має бути гарний хазяїн, людина поважна й шанована. На нього надягаємо корону, в руки даємо садовий ніж і посох — велику палицю. До нього в компанію вибираємо помічників: Діда й Лазаря. Вони йдуть попереду, а ми гуртом, із музикою за ними. І так обходимо всі виноградники.
Зайшовши до виноградника, цар Трифон урочисто зрізає три гілочки, Лазар кладе їх на шапку, а Дід поливає надрізи вином і ракією — виноградною горілкою. Така процедура нібито захищає виноградник від хвороб і шкідників, забезпечує гарний урожай винограду. Зрізану лозу кладуть на шапку й урочисто передають хазяїнові. Він сплітає їх у вінок і вішає над вхідними дверима до весни, аж поки не почнеться робота на виноградниках. Тоді виноградний вінок кидають у Дунай.
Кожен хазяїн мусить почастувати царя Трифона і його почет вином із белклиці — обплетеної лозою сулії й пригостити ряджених національними болгарськими стравами: баницею — пирогом із бринзою та сирмами-голубцями із виноградного листя, яке спеціально засолюють з осені.
— Надвечір, уже як стемніє, вибирають найкращого виноградаря і всі сходяться за один стіл, чаркуються і бажають одне одному щастя й гарного врожаю, — додає Марія Корчагіна. — А увесь реквізит, корону, палку, мішки обов"язково треба кинути в Дунай — хай несе до моря.
1 
1
Коментарі