2 серпня 1989-го в Києві була літня мжичка. Перехожі з Хрещатика і Майдану — тоді площі Жовтневої революції — ховалися у вузькому коридорі між парканами, що вів до обкладеного будівельним риштуванням головпоштамту. Там реставрували вхід — портик із колонами. Робітники відбійними молотками оббивали стару облицювальну плитку. О 16.00 вони пішли на обід. А за 20 хв. увесь портик завважки 700 т обвалився. Гуркіт чули аж на Бессарабці.
— Землетрус! — закричав хтось.
Першою завалилася крайня ліва колона. Вона потягла за собою всю конструкцію. Одна бетонна балка зависла на арматурі і могла будь-якої миті впасти. Попри це туди кинулися міліціонери, перехожі та воїни-десантники, які збиралися на Хрещатику святкувати День Повітряно-десантних військ. Згодом прибули пожежники, приїхали підйомні крани. Найбільші фрагменти конструкції відтягли, обрізали завислу балку. З-під завалів витягнули 13 людей. Двоє були ще живі. Їх удалося врятувати, хоча один із них позбувся обох ніг. Серед 11 загиблих — п"ятеро киян, двоє москвичів-молодят, один житель Нового Оскола і троє — з Південно-Сахалінська.
Звістка про трагедію за кілька годин рознеслася по місту. Був пік горбачовської гласності, замовчати подію було неможливо — інформація з"явилася в газетах. "Урядова комісія висловлює глибоке співчуття рідним і близьким загиблих. Їх сім"ям виявляється необхідна матеріальна допомога. Комісія дякує всім організаціям, а також колишнім воїнам-десантникам, іншим громадянам, що брали участь в рятувальних роботах", — написав "Вечірній Київ".
Влада покладала провину за аварію на своїх попередників сталінського часу: мовляв, проект мав конструктивні помилки, а матеріал використали неякісний. Почали ширитися чутки, нібито "сталінські" будинки в центрі міста ось-ось почнуть падати, і кияни ще довго боялися ходити під їх балконами.
Насправді причина полягала в тому, що при реставрації разом зі старою плиткою відвалили чималий шар штукатурки, а вона була намертво зацементована з чотирма колонами.
Новий портик над входом до Київського головпоштамту спорудили тільки до десятиріччя незалежності України. На ньому вже не було "соціалістичного" герба, так само як і пам"ятної дошки з прізвищами жертв.















Коментарі