Ексклюзиви
Вівторок, 29 січня 2008 14:35

Під Сталінградом німецькі солдати ладні були їсти котів

  Сталінград простягся на 28 кілометрів уздовж Волги. 65 років тому тут закінчилася вирішальна битва Другої світової війни. Місто лежало в суцільних руїнах
Сталінград простягся на 28 кілометрів уздовж Волги. 65 років тому тут закінчилася вирішальна битва Другої світової війни. Місто лежало в суцільних руїнах

1940 року у Сталінграді жило 850 тис. осіб. Достеменно невідомо, скільком із них удалося врятуватися від кривавого місива найбільшої битви Другої світової війни, що розгорнулася тут. Перепис 1945-го в руїнах зафіксував лише 1500 жителів.

— Сама доля веде мене: остаточну перемогу я маю здобути в місті, що носить ім"я самого Сталіна, — сказав Адольф Гітлер, коли в серпні 1942-го його війська підійшли до Сталінграда.

— Сталинград не должен быть сдан противнику! — наказував Сталін.

23 серпня німецькі танки рушили до Волги, а через два дні 6-та армія генерала Фрідріха фон Паулюса вийшла до околиць Сталінграда. Це був найважливіший транспортний вузол та центр військової промисловості СРСР у цьому регіоні. Німецькі літаки стали обстрілювати місто. "Пламя пожаров поднималось на несколько сот метров, — згадував генерал Олександр Родимцев. — Не только земля, но и небо дрожало от взрывов. Тучи дыма и пыли резали глаза. Здания рушились, падали стены, коробилось железо".

Два з половиною місяці німці штурмували Сталінград, але так і не змогли зіпхнути у Волгу 62-гу армію генерала Василя Чуйкова. "Был один страшный день, когда немецкие танки и пехота 23 раза ходили в атаку, — згадував письменник Василь Гроссман. — И 23 атаки были отбиты. Немцы полагали, что перекрыли предел сопротивления человеческих сердец и нервов".

19 листопада розпочався радянський наступ, що закінчився повним оточенням армії Паулюса. "Коней давно з"їли, — записав до щоденника німецький солдат. — Я зараз і кота з"їв би. Кажуть, у нього смачне м"ясо. Солдати схожі на трупи або лунатиків. Вони більше не ховаються від російських снарядів". 8 січня 1943-го радянське командування запропонувало 6-й армії капітулювати. Паулюс відкинув ультиматум. За два дні почався останній наступ.

Гітлер зробив його фельдмаршалом і натякнув, що жоден німецький фельдмаршал ще не здавався у полон живим. Та Паулюс вирішив не зважати на натяк фюрера. 31 січня він разом зі своїм штабом здався в полон. У нього потрапили 91 тис. німецьких вояків, зокрема 24 генерали. Понад 150 тис. загинули в оточенні. Живих відправили до табору для військовополонених. Лише 6 тис. із них пережили війну.

Протягом трьох днів німецьке радіо передавало траурні мелодії. А в Москві били в усі кремлівські дзвони.

Фрідріха фон Паулюса утримували в комфортній квартирі під Москвою. 1944-го 54-річний фельдмаршал вступив до антинацистського Союзу німецьких офіцерів, а потім до Національного комітету "Вільна Німеччина". Вони проводили антифашистську агітацію серед військовополонених і на фронті. На Нюрнберзькому процесі Паулюс виступав як свідок з боку радянського обвинувачення. У полоні його тримали до 1953-го. Після звільнення він оселився у Дрездені, в Німецькій Демократичній Республіці. Працював інспектором народної поліції. Писав мемуари.

Паулюс не застав у живих дружини Коко — румунської аристократки Єлени Росетті-Солеску: її арештували й розстріляли, коли чоловік приєднався до антифашистського руху. Син загинув 1944 року на італійському фронті. Фрідріх фон Паулюс помер через 4 роки після повернення на батьківщину.

Зараз ви читаєте новину «Під Сталінградом німецькі солдати ладні були їсти котів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода