Пʼятниця, 13 серпня 2010 00:24

Перша сестра милосердя двічі розривала заручини

Аристократичний бомонд Лондона 1846-го був шокований: донька багатого землевласника 26-річна міс Флоренс Найтінґейл порвала зі своїм нареченим Генрі Ніколсоном. Вони товаришували шість років. Йшло до весілля, оголосили про заручини — і тут на тобі.

Батьки вважали, що їхня старша донька їх зганьбила. Тому із радістю сприйняли, що Флоренс зблизилася зі своєю тіткою — батьковою сестрою Мей Сміт. Вона стане її найближчим другом на все подальше життя. Бо сподівалися, що лагідна Мей, яка любила спокійне сімейне життя, зможе прищепити свої погляди і Флоренс.

У тодішній Англії не було заведено, щоб молоді жінки із поважних сімей працювали. Але вони могли займатися благодійністю. Одного разу Флоренс потрапила до притулку для хворих бідняків. Була вражена там убогістю, антисанітарією і високим рівнем смертності. Одразу заявила батькам, що йде працювати доглядачкою у лікарню. Доти там медсестер узагалі не було — просто служниці. Часто-густо ними працювали жінки-п"яниці та розпусниці.

Флоренс Найтінґейл розробила власний метод догляду за хворими. Передусім — чистота і свіже повітря в лазаретах. Хворі мають дотримуватися належного режиму й добре харчуватися. Роботою Флоренс зацікавився сімейний лікар Найтінґейлів — Арчибальд Сновфілд. Вони розмовляти годинами. 1851-го погодилася побратися з ним. Їй було за 30. Та доктор Сновфілд зажадав обіцянки, що після весілля вона забуде свої "непристойні захоплення": конспекти, медичні книжки, лазарети. І Флоренс розірвала свої другі заручини.

"Невдячну дочку, що втратила розум" батьки вигнали з дому і позбавили спадку. Найтінґейл переїхала до Франції. Два роки працювала там у лікарні католицької громади. У тих палатах, де використовували її методику догляду за хворими, смертність зменшилася вдвічі. Про це довідалися в Лондоні і запропонували Флоренс посаду головної доглядачки Лікувального закладу для збіднілих дворянок. Він був під особистим патронатом королеви Вікторії. Найтінґейл дала згоду.

Її ім"я стало відоме при королівському дворі. Їй почали писати лорди і міністри, її запрошували на прийоми та засідання різних благодійних громад і комітетів.

Флоренс відповідала на всі листи, їздила з візитами і головувала на нудних зборах. А вечорами поспішала обійти палати лікарні з незмінним світильником у руці. Поправляла подушки та ковдри, відмірювала порції ліків, вираховувала пульс і вислуховувала сумні розповіді бідних жінок.

1854-го до Флоренс Найтінґейл звернувся британський військовий міністр. Розповів, що на Кримській війні, яку Англія, Франція і Туреччина ведуть проти Росії, масово помирають поранені солдати, і запропонував налагодити санітарну справу у військових лазаретах.

Вона швидко сформувала загін із 38 жінок-добровольців. Він прибув до Туреччини 5 листопада того року. Місце призначення — головний британський шпиталь у місті Скутарі під Константинополем. Санітарки пережили шок: холерні і тифозні хворі, гангренозні поранені лежали поряд. Був страшний сморід, навколо бруд, літали хмари трупних мух. Хворі та поранені голодували.

Перші дні сестри мили, чистили і шкребли усе — стіни, вікна, посуд, ліжка й тих, хто на них лежав. Потім Флоренс закупила у військових інтендантів м"ясні екстракти і переносні печі, щоб варити на них бульйони.

За її вказівками перев"язки пораненим, уперше в медичній практиці, почали робити щодня. З Англії постійно замовляла все нові й нові партії білизни, посуду, а також засобів для дезінфекції. "Я тут перетворилася у великого торговця шкарпетками, ножами, виделками, дерев"яними ложками, олов"яними ваннами, столами і лавами, морквою та вугіллям, операційними столами, милом і зубними щітками", — скаржилася в листі друзям.

За півроку смертність серед поранених зменшилася із 200 до 30 людей на тисячу пацієнтів. Найтінґейл працювала по 20 год. на добу. Солдати із Кримської війни привезли додому цілі легенди про неї — "сувору та святу леді зі світильником у руках і з м"якою усмішкою на обличчі".

Робота підірвала її здоров"я. 1859-го вона перенесла інсульт. Флоренс зустрічалася з людьми, багато читала, вела уроки в одній із заснованих за її ініціативи сестринських шкіл. Відповідала на численні листи.


1820, 12 травня — Флоренс Найтінґейл народилася у Флоренції під час тривалої шлюбної подорожі своїх батьків

1837–1839 — подорожує з батьками Європою

1856 — по закінченні Кримської війни повертається до Англії. Королева Вікторія приймає Найтінґейл у своєму замку Балморал. Заснування Королівської комісії з охорони здоров"я в армії, а також Фонду армійської медичної школи

1864 — створення Міжнародної Ліги "Червоний хрест". Найтінґейл стала одним з її почесних членів

1887 — у Великій Британії створюють Асоціацію сестер милосердя. Флоренс  — один з її почесних керівників. Через 35 років організація стане міжнародною

1896 — хвороба остаточно приковує Найтінґейл до ліжка. Опікувалися нею друзі та прихильники

1907 — стала першою жінкою в історії, яка отримала британський орден "За заслуги перед Батьківщиною". Вручав нагороду король Едуард VII

1910, 13 серпня — Флоренс Найтінґейл померла вві сні. Перед смертю вона знищила всі свої особисті листи і щоденники. Першу сестру милосердя поховали на скромному сільському цвинтарі у родовому маєтку ІстВіллоу, поруч із батьками та сестрою. Найтінґейл заздалегідь відмовилася від гучного похорону у Вестмінстерському абатстві. На могильному камені — лише її прізвище і роки життя.


Медалі імені Флоренс Найтінґейл вручають  раз на два роки


Протягом свого 90-річного життя Флоренс Найтінґейл написала кілька класичних книжок із методики сестринської справи. 1859-го вийшли її "Нотатки про шпиталі". Наступного року з"явилися "Нотатки про догляд за хворими". Вона також розробила особливу гігієнічну методику для англійських військових лазаретів в Індії. 1872 року стала Головним експертом комісії з санітарного стану англійських військових лазаретів і шпиталів. Для жінки тієї доби — нечуване явище.

1912-го Ліга Міжнародного Червоного хреста та Червоного Півмісяця  заснувала медаль ім. Флоренс Найтінґейл. Нею нагороджують за найвидатніші досягнення у сестринській справі: до 50 медалей раз на два роки. В усьому світі удостоєних цієї нагороди менш як тисяча людей. За роки незалежності медаллю ім. Флоренс Найтінґейл нагородили 17 патронажних сестер Товариства Червоного Хреста України.

Зараз ви читаєте новину «Перша сестра милосердя двічі розривала заручини». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода