Трактор у селищі Старобешеве на Донеччині вперше з"явився 1928 року. Доньці грека Микити Ангеліна Парасковії тоді було 15. Коли через рік вона записалася на курси трактористів, у родині вибухнув скандал. Батько казав, що місце жінки на кухні.
Однак донька не відступала й після закінчення курсів таки сіла на трактор. 1935-го вона створила першу в Радянському Союзі жіночу тракторну бригаду. Односельці кепкували, називали Пашу "чоловіком у спідниці". А підопічні Ангеліної били рекорди. У 22 роки їй вручають орден Леніна, Паша вступає до Компартії. Про дівчину з Донбасу почали писати газети, її фотографії друкують на обкладинках журналів. Парасковії звідусіль надходять листи. Адресу писали просто: "СРСР. Паші Ангеліній".
Її не вважали красунею, але чоловіків приваблювала її енергія. У Пашу закохався Сергій Чернишов — другий секретар Старобешівського райкому партії. Заміж Ангеліна виходила з дитиною на руках: вона всиновила племінника Гену. Після раптової смерті брата невістка викинула дитину на вулицю.
Незабаром народилася донька Світлана. Часу на особисте життя в Паші не залишалося. 1938 року Ангеліна кинула клич: "Сто тисяч подруг на трактор!". Жінка постійно у роз"їздах: Москва, Київ, Старобешеве. Чернишов був дуже здібним: писав вірші, малював. Його вважали господарем району, та для всіх він був передусім лише чоловіком Параски Ангеліної. Це його гнітило, і Сергій став заглядати в чарку.
1939 року Паша вступає до Тимірязєвської сільськогосподарської академії. У Москві, готуючись до екзаменів, народила сина Валерія. Коли почалася війна, разом зі своєю бригадою Ангеліна евакуйовується до Казахстану, а Чернишов іде на фронт. Коли 1942-го Калінін викликає її на сесію Верховної Ради, вона ось-ось має народити. Та до Москви таки їде. Дорогою назад біля Саратова поїзд потрапив під обстріл, пологи почалися прямо у вагоні. Доньку назвала Сталіною на честь перемоги під Сталінградом.
По війні Ангеліна з дітьми повертається до Старобешевого. Там організовує вже бригаду з чоловіків-трактористів. Вони називали її "тьотя Паша" і трохи побоювалися. Донька Світлана згадує, що мати тяжко гарувала, ніколи не висипалася й нормально не харчувалася. Але не лягала спати, не помивши голови, навіть якщо йшла до сну після опівночі. Не любила халатів і навіть удома ходила у крепдешинових сукнях. Користувалася помадою, а на врочисті засідання вдягала обручку й перстень зі смарагдом.
Сергій Чернишов іще більше запив. А під час однієї зі сварок вистрелив у дружину. Донька кинулася матері на шию, Паша відхилилась — це врятувало їй життя.
— Я від стресу знепритомніла, — згадує Світлана. — Потім ще довго лікувалася від страшної депресії. Та куля певний час так і стриміла у стіні.
Не лягала спати, не помивши голови
Після цього випадку Ангеліна розлучилася з Чернишовим. Він виїхав до сусіднього Волноваського району й одружився там із сільською вчителькою.
— Мама поміняла наші прізвища на Ангеліних. Вона сказала, що батько загинув, і заборонила нам згадувати про нього, — каже Світлана.
Вона вважає, що Паша й далі кохала Сергія, а заміж так і не вийшла через дітей.
— Якби в мами був чоловік, вона не працювала б до виснаження, — додає.
У Паші Ангеліної був особистий телефонний зв"язок зі Сталіним. Пліткували навіть, що вона його коханка. Коли їхала до Москви на сесію, брала з собою доньку — сподівалася, що так уникне пересудів. Родичі ображалися, що вона ніколи не користалася "блатом", щоб вирішити їхні проблеми. У неї була велика бібліотека — багато класики. З Москви висилала посилки з книжками. А односельці говорили, що Ангеліна шле дефіцити.
Паша любила дітей. Її кишені завжди були набиті цукерками. Побачить хлопчика на вулиці, зупинить свою "побєду", поцілує, пригостить.
— У неї був особистий пістолет, але я не думаю, що вона могла б вистрелити з нього, — додає син.
У домі часто бували гості.
— Мама пригощала їх чебуреками. Заїжджав Хрущов, інколи іноземці, — згадує Валерій.
Про Ангеліну пліткували, що вона алкоголічка. На очах у сусідів випивала склянку води, а їм здавалося, що горілки. Хтось написав анонімку, що трактористка вдома влаштувала бордель. До Паші приїхала бригада медиків брати кров на сифіліс у всієї родини. Жінка зателефонувала до райкому, але у відповідь почула: "Здати аналіз у твоїх інтересах".
— Потім перед мамою вибачались, але я не забуду її обличчя в цей момент, — говорить донька.
1959 року в Ангеліної виявили цироз печінки. До неї саме приїхав колишній чоловік. Чернишов був зовсім знесилений алкоголем. Парасковія відправила його на курорт, а сама, худа й виснажена, потрапила до лікарні. Донецькі медики злякалися відповідальності й направили пацієнтку до Москви. Цироз нібито розвинувся через те, що вона все життя вдихала шкідливі випари. Крім того, механізатори в ті часи часто мусили ротом підтягувати пальне через шланг.
Парасковія Ангеліна три місяці пролежала в палаті знаменитої "кремлівки". Там же за кілька днів до смерті їй вручили другу Зірку Героя Праці. Їй було 46 років. Рідні наполягли, щоб її поховали у Старобешевому. Чернишов приїхав на похорон. Кажуть, він закінчив життя бомжем.
1913, 12 січня — Парасковія Ангеліна народилася в родині незаможного селянина в селищі Старобешеве на Донеччині
1929 — закінчує курси трактористів
1933 — організовує першу в СРСР жіночу тракторну бригаду
1935 — стає членом Компартії, отримує орден Леніна
1936 — виходить заміж за Сергія Чернишова
1937, 1939, 1943 — народжуються діти: Світлана, Валерій, Сталіна
1937 — Ангеліну обирають депутатом Верховної Ради СРСР
1959 — помирає в Москві від цирозу печінки
Син Валерій живе у Старобешевому в невеличкому будинку на околиці. Кажуть, що має непростий характер і рідко дає інтерв"ю. Старша донька Світлана закінчила МДУ і давно живе у Москві. Сталіна закінчила медінститут, рано померла
6 
35413
Коментарі