Палажку святкували жінки, до яких охололи їхні чоловіки

 

— Палажки — це маленький присвяток, бабський празничок, — розповідає 85-річна Катерина Котенко, родом із села Юрченкове Чугуївського району Харківщини. — Його даже не всі женщини знають і одмічають, а токі такі, що від них мужик відвернувся. Це бува так, шо він чи уже не хоче спати з нею, чи розлюбив її, чи другу собі завів. Ото такі женщини цей присвяток празднують і до Палажечки моляться, шоб помогла.

Пам'ять преподобної Пелагії Антіохійської православні та греко-католики вшановують 21 жовтня. За переказом, танцівниця Пелагія жила з розпусти. Перед її вродою не міг встояти жоден чоловік. Та почувши проповіді єпископа Нонна, навернулася у християнство, покаялася й роздала бідним нажите блудом майно. Прийняла чернечий постриг і до самої смерті 457 року під чоловічим іменем Пелагій молилася у власноруч виритій печері на Єлеонській горі в Єрусалимі. Про те, що вона жінка, довколишні жителі довідалися лише по смерті Пелагії. В українській народній культурі вона стала опікункою тих, до кого охололи їхні чоловіки. Такі молодиці на Палажки уникали всякої роботи, дотримувалися суворого посту. Несли до церкви пироги, замовляли на честь преподобної Пелагії службу, справляли вдома обід для бідних, розносили їжу немічним і хворим.

Сексуальність чоловіка, вірили в народі, мала здатність впливати на його господарство й достаток у сім'ї.

Якщо ж господар підупав на чоловічій силі чи втратив її, то й поле в нього не родитиме, і худоба не буде вестися, і діти не слухатимуться й не шануватимуть. Тому розхолодження в подружніх стосунках жінки сприймали як велике нещастя й сором перед громадою. Приховували це навіть від найближчих родичів, тим більше від подруг.

— Стиділіся говорити про це, ні з кім не радилися, не ділилися, — продовжує Катерина Котенко. — На Палажки жінка, яка мала такі проблеми в сім'ї, обрікалася — зарок давала: там вишию кавйор, скатерть чи рушник до церкви, або триматиму пост у женськії дні — середу й п'ятницю, чи ніколи не буду співати, токі шоб мужик знов полюбив її.

Найбільш помічним для збільшення чоловічої потенції вважали гарбуз. У доброї господині гарбузова каша постійно мала бути на столі, щоб підтримувати в чоловіка потяг до любовних забав. Ефективним також вважали щоденне вживання гарбузового насіння. На зиму жінка припасала його чималий лантух. Висушувала на сонці або на черені печі, але в жодному разі насіння не можна було смажити, бо тоді втрачає свої цілющі властивості. Якщо чоловік щовечора вилузає дві-три жмені — невдовзі гарантовано позбудеться статевої немочі. Такий же вплив нібито мають волоські горіхи й ліщина. Ними хазяйки присмачували каші, додавали як начинку до пирогів і різноманітних пундиків. А до інших страв кидали багато пряних рослин, які нібито посилюють потенцію, — цибулю, часник, кмин, кріп, петрушку, хрін і гірчицю.

— У моєї баби завжди на городі був рядочок пастернаку і рядочок портулаку. Я ще молода була, питаю: "Баба Маня, а для чого це ви садите?" А вона й каже: "А це щоб ти гарно зі своїм мужем жила". Я тоді й не зрозуміла до ладу, про що це вона. А сьогодні їх уже не садять, геть із городів повиводилося. Може, із-за цього й розводів так багато, — міркує Катерина Котенко.

Як приворотне зілля та проти статевого безсилля жінки використовували зозулинець і любку, коріння яких формою нагадує чоловічий орган.

— У них є такі бульбочки, їх відварюють у молоці й дають той відвар пити. Чоловік як поп'є, дак обязатєльно стає рабочий і в постелі годний, — запевняє баба Катя.

Якщо ж і це не допомагало — вважали, що чоловікові "пороблено". Наприклад, заздрісна сусідка чи якась суперниця могла потай встромили голку в грубий шов штанів — це нібито відразу позбавляло чоловіка сексуальної сили. Робили це найчастіше на весіллях, під час забави. Там-таки чоловік міг випити "дання" — підсипане в горілку зілля. У чарку могли налити "нашептану" воду. Випивши її, чоловік відчував огиду до дружини, натомість захоплювався звідницею. Найчастіше до таких дій удавалися молоді вдови або "розвєдьонки", тому їх неохоче запрошували на весілля, свята й сімейні застілля. Грішили цим також найближчі сусідки, куми.

Аби зняти вроки, жінка йшла до "бабки", щоб "відшептала". Знахарки також готували "приворотне зілля" — лікарські трави, здатні навернути чоловіка до дружини й відновити його потенцію. Готуючи суміші, дотримувалися точної рецептури та пропорцій, бо передозування багатьох рослин могло призвести до отруєння. Наприклад, жовте й біле латаття, дудник, дурман, із яких виготовляли "приворотне зілля", у невмілих руках небезпечні для здоров'я.

Із насіння кропиви знахарки готували приворотне зілля, яке упосліджена чоловіком жінка мала випити до схід сонця на Палажку. Удосвіта 21 жовтня палили в печі стебла кропиви, вимочені у власній сечі, та примовляли:

— Як горить ця кропива у вогні, так би й мій чоловік горів від любові до мене.

Тим, до кого збайдужів коханий, радили потай намазати його ведмежим салом або обмити своє тіло водою й напоїти його нею. Після цього він нібито втратить інтерес до всіх жінок, крім своєї.

×