Пʼятниця, 11 жовтня 2019 07:30

"Накрий мою головоньку сякою-такою ганчіркою, щоб не ходила дівкою"

Автор: RISU.ORG.UA
  Ікону Покрова Пресвятої Богородиці написав на початку ХVІІ століття невідомий майстер. Вона збереглася у храмі селища Стара Сіль — тепер Старосамбірський район на Львівщині. Богородиця покриває людей, яких художники часто писали з замовників ікон. На стрічках, які розвіваються над ними, написані прохання до святої
Ікону Покрова Пресвятої Богородиці написав на початку ХVІІ століття невідомий майстер. Вона збереглася у храмі селища Стара Сіль — тепер Старосамбірський район на Львівщині. Богородиця покриває людей, яких художники часто писали з замовників ікон. На стрічках, які розвіваються над ними, написані прохання до святої

— Покрова — празднік вельми великий й шанований. До Покрови усє роботи в полі вже добрий хазяїн закончить й усє позвозить до двору, бо як у нас кажуть "Хто сіє по Покрові, той не матимє що дать і корові", — розповідає 82-річна Ніна Марченко із села Конотоп Городнянського району Чернігівської області. — По Покрові то вже тулько оранка вдовина й сирітська, як уже мужики їх пожаліють й поможуть. Зато та справа боговгодна була і сьогодні є.

14 жовтня православні відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці й Пріснодіви Марії. За християнською легендою, у ІХ ст. столицю Візантійської імперії Константинополь оточили вороги. Жителі міста сховалися від нападників у храмі Пресвятої Богородиці, де зберігалася риза Діви Марії. Під час богослужіння святому Андрієві Юродивому та його учневі Епіфанію було видіння: Богородиця в супроводі Івана Христителя, Івана Богослова та хору святих ввійшла до храму. Зняла зі своєї голови покривало-омофор і розкинула його над тими, хто щиро молився в церкві. Після того вороги відступили.

На українських землях Покрову почали відзначати з середини ХІІ ст. Вона не входила до числа 12 великих християнських свят. Але перетворилася на важливий день для українців, поєднавши церковні традиції зі стародавніми землеробськими обрядами і вшануванням Великої Матері та захисників вітчизни.

— Покрова показує, яка буде зима: якщо вітер цього дня дме з півдня — тепла, із півночі — холодна, із заходу — мокра, зі сходу — малосніжна, — говорить Ніна Марченко. — Покрова обязательно покриє землю якщо не снігом, то листом. Якщо сніг випаде на Покрову, то скоро зійдє, не лижатеме усю зіму. Якщо буде сонце, то готуйся, що зіма буде тяжка і холодна.

На Чернігівщині до цього свята перев'язували солом'яним перевеслом фруктові дерева в садку. Вірили, що це сприятиме їхньому доброму врожаю наступного року й оберігатиме від шкідників.

Теплі дні після Покрови називають "бабиним літом". Жінки закінчують важку працю на полі, приступають до фізично легшої хатньої роботи. До цього склали приказку: "Як були жнива — баба нежива. Як прийшла Покрова, то баба жива-здорова".

Колись від Покрови жіноцтво починало прясти і ткати полотно, чесати вовну, шити й вишивати. Також приступали до шаткування і складання на зиму капусти. На Чернігівщині до сьогодні зберігають старовинний рецепт квашених яблук.

— Треба взяти зимові, такіє твєрді яблука і в бочці перекласти їх тертим гарбузом. Додати солі й гілки смородини, — ділиться рецептом сусідка Ніни Марченко 79-річна Лідія Грабовець. — Яблука тоді такі будуть хрумкі, смачнючі й лежатимуть до весни.

Робити це радить до Покрови, бо після — "вже треба день знать й не кожний може вибрать". Вибирають другу фазу зростаючого місяця, враховують жіночий або чоловічий день тижня. Пильнують, щоб у селі не було небіжчика й похорону, "бо все квашення порозлазиться й будуть сопляки тягнутися".

В українській народній культурі свято Покрови вважали важливим перехідним моментом як у природі, так і в особистому житті людини. Щоб забезпечити здоров'я й успіх у справах на ціле півріччя, дотримувалися правил і вдавалися до ритуальних дій.

— До Покрови викідаєм зєлєнь троєшную на двур паліть, шо од грому всеньке літо стояла на покуті. Нада побілить знадвора хату, покрасити і стіни, і оконніци. Це ж шоб усю зиму до весни хатка стояла охайнінька, — каже Лідія Грабовець. — У хаті тоже гадітса поприбірать, памазать, обязатєльно пєчку, припічок червоною глиною підводити для краси.

На Покрову обставляли хату солом'яними в'язками, снопами кукурудзиння, соняшничиння або очерету. При цьому треба було примовляти: "Матінка Божа Покровонька покрий хатку теплом, а нас добром". Щоб забезпечити в хаті тепло протягом усієї зими, жінки вдавалися до магічних дій. У ніч перед Покровою радили двічі добре витопити в печі, а закриваючи заслінку, при цьому пришіптувати: "Заганяю тепло в хату, дай Боже не замерзати".

— Покрова покриває своєю благодаттю, хто в цей празник жениться. То вельми добре як свадьба на Покрову, бо Матір Божа бере тих молодих під свою руку, — розповідає Ніна Марченко. — Така є прикмета, що тоді молоді житимуть дружно, в хаті все вестиметься, в сім'ї будуть порядки й достатки.

Вірять, що дівчата можуть цього дня випросити гарного жениха. Для цього ставлять свічки перед іконою Покрови Пресвятої Богородиці й звертаються до неї із молитвою: "Свята Покровонько, накрий мою головоньку сякою-такою ганчіркою, щоб не ходила дівкою".

Покровська церква провалилася під землю

Своєю покровителькою й заступницею Святу Покрову вважали запорізькі козаки. Заснування Січі козаки пов'язували із проведінням Богородиці, за народними переказами. На її честь у центрі форпосту обов'язково будували Покровську церкву. В ній золотом сяяв напис: "Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбав нас от всякого зла".

На свято Покрови щорічно відбувалися вибори нового отамана. Залишаючи Січ 1775-го, козаки взяли ікону "Покров Богородиці", тричі обнесли навколо церкви й з нею рушили за Дунай. За наказом імператриці Катерини ІІ, їхні володіння мали розорити московські солдати. Та церкву вони знищити не змогли. За легендою, вона провалилася під землю — "вся як була — з дзвіницею і хрестом, так і пірнула в безодню".

Шанували Святу Покрову бандуристи та лірники. І нині кобзарі дотримуються усталених протягом віків традицій. Вважають Покрову своїм цеховим святом. Щороку збираються цього дня біля Свято-Покровської церкви на київському Подолі. Проводять матуру — прослуховування молодих виконавців, прийняття їх до цеху та надання права на кобзарювання.

Бандурист Тарас Компаніченко вважає, що саме від Покрови кобзарі починали ходити по хатах.

Зараз ви читаєте новину «"Накрий мою головоньку сякою-такою ганчіркою, щоб не ходила дівкою"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода