Ексклюзиви
Пʼятниця, 07 грудня 2007 16:02

На Андрія хлопці кусали калиту

  Надкушена калита у дохристиянські часи символізувала сонце, що наприкінці року показується щораз менше
Надкушена калита у дохристиянські часи символізувала сонце, що наприкінці року показується щораз менше

13 грудня вшановують апостола Андрія Первозваного. Це період найкоротших днів і найдовших ночей. У багатьох народів світу його вважають небезпечним і чарівним. Вірили, нібито в цей час помирає "старе сонце". А щоб підтримати його силу, вдавалися до магічних дій. На Поліссі з таких дохристиянських звичаїв найдовше побутував звичай кусання калити — круглого коржа — під час андріївських вечорниць.

— І як іде та Калета, дак радієють усіє! І бієгають! І дієвкі готуются, бо треба і стуола накріть, і калету спієкті, — згадує молодість 73-річна Марія Сапура з села Куповате Іванківського району Київської області.

Круглого коржа спеціально пекли "на твердо".

— Це шоб кусать було невдобно, — пояснює Марія Олексіївна. — Із мукі без дрожжів, без соди спечуть там таке, шо як би врізав, так і вбив би людину! А пієклі по-старовінному: на черені й абязатєльно на капустяному або дубовому листі.

Андріївський корж робили в складчину — борошно приносила кожна дівчина. Тісто замішували при повному мовчанні водою з трьох, семи чи дев"яти криниць. Вважалося, що вогонь у печі треба розвести дровами, потихеньку взятими в сусідів. Після того як калиту витягнуть із печі, прикрашали її калиною, сухоцвітами, цукерками, родзинками, горіхами, маком або підсолоджували медом.

Потім калиту перев"язували червоного кольору шворкою або поясом і перекидали через сволок чи привішували до гвіздка, вбитого у трамок. Біля калити садовили хлопця, здібного до жартів і витівок, якого називали "писарем" або "паном Калетинським". Він мав обов"язково розсмішити інших учасників гри, що по черзі під"їжджали до калити верхи на кочерзі, рогачі чи коцюбі.

— Отам бере один ту кочергу поміж ноги, а другий сідає на плечі, — розповідає 80-річна Настя Кислинська із села Бобер Поліського району Київської області. — А туй стоїть, умочив такого квача здоровенного в сажу і каже:

— Куди їдеш?

— У млин.

— А що привйоз?

— Мєх.

— А що в мєху?

— Смєх.

— Ну кусай, нє смєйсь.

Як він вкусить да не сміється — його не вмажуть. Но єслі вкусить да зарегоче, то вже обмажуть із ног до голови. Регочут, така гульня страшенна.

Бере один кочергу поміж ноги, а другий сідає на плечі

Хапати калиту руками було заборонено. Пан Калетинський підсмикував її за шворку аж під сволок і намагався навмисно розсмішити пана Коцюбинського.

— А у нас дієдом хлопєц убірається, а дівка — бабою, — згадує Софія Ющенко, 69 років, із села Роз"їжджа Чорнобильського району Київської області. — Одіваються, шоб пострашнєй, обмажуться добре. Стають біля того коржа, смікають його за веровку і так нас розмієшують!

Після гри влаштовували загальну вечерю. Калиту ділили на всіх порівну. Дівчата готували вареники з горохом, квасолею, гречаною кашею, картоплею чи капустою. Примічали: який хлопець візьме приготовлений дівкою вареник, той і є її суджений.

Один вареник робили із сіллю або клоччям. Ще один, великий, із грушами, дівчата ліпили у вигляді бугая. Із сирої картоплі йому робили ріжки та хвостик, очі з квасолі, а з тіста — качалочку-налигача. Прикрашали калиною і ховали від хлопців.

— Як ми вже заховалі того "бугая", то вже тиє хлопці попошукають його, — сміється 87-річна Ганна Корж із села Копачі Чорнобильського району на Київщині. — А ми вже його возьмем — да в торбу, да у комин, у пєч підвєсім ото там. Дак хлопци шукають по хаті, кругом хати і пуд піч лазять. А не найдуть — могорич ставляють.

У ніч проти Андрія хлопці бешкетували й розігрувати односельців. Зав"язували мотузками двері, закривали склом димарі, затягували на дахи хат або хлівів вози чи сани, перегороджували вулицю.

— Ну знають то, шо, дапустім, парень стрічаєтса з дівчиною, — розповідає Парасковія Юречко, 73 роки, із села Оташів Іванківського району Київської області. — Покі вани гулялі, мі, мєньшиє, пуодлєтки, ага, давай щас ад Василя і да Наталки запрагаємос у плуг і тягнем глибше і глибше. Такую гарну розору зробим. Од кавалєра і до нєвєсти. А патом пуйдемо висипаємо туди попелу. Ну вобщем так, для смєху робили. А ранком усіє в селі вже знают.

Там, де були дівчата, парубки знімали ворота, хвіртки і ховали їх у копицях, виносили за село. Повертали за викуп. Хазяї ставилися до всього поблажливо, бо це був єдиний день у році, коли молодь могла собі таке дозволити.

Зараз ви читаєте новину «На Андрія хлопці кусали калиту». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода