"Це суміш бичачих язиків, курятини, яєць, цукру, родзинок, лимонної й апельсинової цедри, а також купи різних спецій". Так описував пудинг, який британці готували до Різдва, один француз на початку XVIII століття.
У ті часи ця святкова страва дивувала іноземців. Вівсянку варили на м'ясному бульйоні та кидали в неї чорнослив, хлібні крихти, горіхи й мед. Розповідаючи, як британці насолоджуються такою-от різдвяною "сливовою кашею", французький автор додає: "Мало кому з іноземців вона смакує". Збоку виглядало так, що пудинг, у якому були і м'ясо, і солодощі, готують з того, що не доїли, але викинути шкода. Тож рештки їжі вимішують, додають збиті яйця й запікають у печі.
Звідки і коли саме з'явився пудинг на різдвяному столі в жителів Британських островів, не можуть достеменно сказати навіть історики. Нібито він розвинувся з м'ясних консервів, що готували давні брити. Щоосені вони забивали надлишок домашньої худоби, бо через брак кормів її годі було прогодувати впродовж зими. А щоб м'ясо зберігалося якомога довше, разом із чорносливом — єдиним тоді доступним сухофруктом і консервантом — клали в тісто й довго тушкували на повільному вогні.
Що багатшими ставали британці, то більше сухофруктів, а потім і цукру та спецій додавали до пудингу в процесі консервації. Тим більше що Велика Британія почала обростати колоніями й до неї попливли всілякі екзотичні делікатеси. Їх додають не задля його довшого збереження, а просто експериментують зі смаками. Приміром, привезені з-за морів родзинки витісняють сушені сливи. Зі страви зникає м'ясо, але от лій — яловичий жир — до її складу входить досі. У часи королеви Вікторії, яка правила з 1837-го до 1901 року, пудинг остаточно стає різдвяною стравою. І готують його з тих самих складників, що й тепер: борошно, фрукти, жир, цукор та спеції. Його легко приготувати й зберегти. Він смачний і надовго тамував голод — головні причини популярності пудингу.
Готувати різдвяний пудинг належить у 25-ту неділю після Трійці. Вона випадає у другій половині листопада. Цей день називають Замішувальною неділею. У церквах правлять спеціальну службу й читають "пудингову" молитву. Вдома вся сім'я знаходиться біля приготування пудингу. Кожен мусить його хоч трохи помішати. Мішати тісто треба зі сходу на захід, як три царі йшли до Ісуса-немовляти. Кожен із членів родини при цьому має пригадати свою заповітну мрію. Складників до пудингу тоді приписано класти 13 — на честь Христа та 12 апостолів. Замішане тісто колись викладали в полотняну торбину й підвішували над каструлею, в якій парував окріп. На такій водяній бані пудинг готували протягом 6 год. Нині використовують спеціальні форми.
"У кімнату повалила пара! Це пудинг вийняли з казана. Запахло, як під час прання! Це — від мокрої серветки. Тепер пахне, як біля корчми, коли поруч цукерня, а в сусідньому будинку живе праля! Звісно, це несуть пудинг! — описує Чарлз Діккенс приготування головної різдвяної страви у британців. — І ось з'являється місіс Кретчит — розчервоніла, засапана, але з гордовитою усмішкою на обличчі та з пудингом на тарелі, — таким надзвичайно твердим та міцним, що він радше схожий на рябе гарматне ядро".
Далі пудинг має вилежатися щонайменше чотири тижні — тоді всі смаки й запахи в ньому визріють і змішаються.
На Різдво на пудингу ворожили, перш ніж почати його їсти. Отримавши свій шматок, кожен шукав, чи не сховано там чогось. Пташина кістка — віщує подорож, обручка — одруження, ґудзик — холостякувати ще рік. Найбажанішою знахідкою досі є срібна монетка. Хто її знайде в своєму шматку пудингу, ще цього року має розбагатіти.
На малому вогні тримати шість годин
— Вживання пудингу — символ єдності імперії, — заявив на Різдво 1928 року один британський високопосадовець.
У Великій Британії саме відбулася масштабна рекламна кампанія — пропагували товари, які привозили з колоній Британської імперії, "у якій ніколи не сідає сонце", бо її володіння були розкидані по всьому світу. "Без імперії Британія буде просто холодним і неважливим маленьким островом, де нам усім доведеться тяжко працювати, а харчуватися — картоплею й оселедцями", — писав наприкінці 1920-х письменник Джордж Орвелл. Втіленням імперської ідеї стала традиційна різдвяна страва пудинг, бо для його приготування необхідні були понад десяток компонентів з усіх колоній.
Метрополія із цього рецепту виробляла тільки хлібні крихти, борошно та яйця. А з них пудингу не зліпиш. Королівський кухар того 1928 року, приміром, подав такий "імперський" рецепт різдвяного пудингу:
450 г смородини — з Австралії,
900 г родзинок — з Австралії або Південної Африки,
150 г тертих яблук — із Великої Британії або Канади,
450 г хлібних крихт — із Великої Британії,
450 г яловичого жиру — з Нової Зеландії,
200 г цукатів — з Південної Африки
250 г борошна — з Великої Британії,
250 г цукру — з Вест-Індії або Гвіани,
5 яєць — з Великої Британії або Ірландії,
15 г меленої кориці — з Індії або Цейлону,
7,5 г меленої гвоздики — із Занзібару,
7,5 г меленого мускатного горіха — з Вест-Індії,
Чверть чайної ложки приправи для пудингу — з Індії або Вест-Індії,
35 мл бренді — Австралії, Південної Африки, Кіпру або Палестини,
35 мл рому — з Ямайки або Гвіани,
0,5 л пива — з Англії, Вельсу, Шотландії або Ірландії.
Усі складники змішати. Тісто викласти у спеціальний мішок або форму для пудингу, накриту промасленим папером. Наполовину занурити в окріп. На малому вогні тримати 6 год., підливаючи воду по мірі википання.
1 
1
Коментарі
2