— У селі його називали диваком. Щоранку йшов у гори. Клав у свій коричневий портфель бутерброд, колби і пляшки для води, — розповідає 78-річна Ганна Стоцька зі Львова, донька відкривача мінеральних джерел Омеляна Стоцького. З 1945-го він жив і працював у селі Східниця — тепер Дрогобицький район на Львівщині. — Долав десятки кілометрів карпатських нетрів. Шукав джерела за допомогою металевої палиці з гострим наконечником. Робив проколи в землі. Знав, де може текти і як розташована жила з водою, бо був нафтовиком. Коли знаходив їх, просив місцевих чоловіків, щоб допомогли розкопати. Вуйки погоджувалися за пляшку горілки. На неї кожному давав по 3 карбованці зі своєї пенсії в 56 карбованців.
Протягом 30 років займається пошуками й дослідженнями підземних вод. Добивається визнання вченими східницьких джерел. Переконаний, що вони за властивостями прирівнюються до відомої "Нафтусі". Це лікувальна вода з високим вмістом речовин нафтового походження. Виявлена 1835 року в місті Трускавець.
— Посидів би вдома, відпочив на старості років. Чи ти думаєш, що тобі за це пам'ятник поставлять? — дорікає йому дружина Павліна, коли дослідник пізно ввечері повертається додому.
— Люди оцінять. Нехай і після смерті, — відповідає.
Самостійно починає вивчати хімію, мінералогію, медицину, геологію. Спеціальну літературу читає чеською, німецькою, італійською, польською та російською мовами. Дослідження води спочатку проводить у курнику біля свого дому. Потім просить допомоги у вчителя хімії місцевої школи Михайла Гамули.
— У лісі, неподалік в'їзду в Східницю, знайшов джерельце, — підходить до нього після батьківських зборів. — Там вода має запах сірководню. Чи не може це бути "Нафтуся"? Хто з наших людей із хворими нирками чи печінкою її п'є, то почувається краще.
Михайло Гамула дає ключі від хімічного кабінету. Омелян Стоцький йде туди після уроків і робить аналізи води. Про дослідження стає відомо місцевому головному лікареві Степану Дуді. Він зважується на експеримент. Відбирає 21 хворого із сечокам'яною хворобою. Починає давати їм воду зі Східниці. Пісок і камені виходять, і люди одужують без операцій.
"1963 року в мене виявили в жовчному міхурі камені й пісок. Лікар пропонував операцію, але я відмовилася, — пише у спогадах мешканка Східниці Магда Журавчак. — Почала пити східницьку "Нафтусю" із джерела №1. У мене вийшов камінь розміром як кукурудзяне зерно."
Омелян Стоцький їде до Трускавця. Біля головного бювета починає агітувати хворих, щоб їхали до Східниці — там вода краща за трускавецьку "Нафтусю". Його забирають у відділок міліції. Тримають 3 год. Відпускають, коли дає розписку, що більше так не робитиме.
Везе проби східницької води в Трускавецьку центральну лабораторію. Запевняє, що у Східниці можна лікувати хвороби нирок, печінки, шлунка, цукровий діабет, виводити шлаки.
— Нарешті приїхали двоє аналітиків, — каже Ганна Стоцька. — Вони взяли воду не з джерела, на яке вказував батько, а з потічка, куди стікали нафтові води свердловини. У них був такий наказ від керівництва.
Результати тих досліджень критичні: "Влітку 1963 року співробітники лабораторії досліджували води, які Стоцький називає "Нафтусею". Вони мають бактеріологічне забруднення. В експериментальних собак наступала безперервна блювота. У воді багато домішок нафти. Потрібно посилити роботу медичних працівників серед населення про можливі шкідливі наслідки. Наявність у Східниці води типу "Нафтуся" є плід уяви некомпетентних людей".
Омелян Стоцький пише дослідникам у Київ. Міністерство охорони здоров'я протягом п'яти років проводить власну перевірку.
— Я була старшим лаборантом. Нам привезли мишей, жаб і шість собак. Доставляли з Одеського інституту літаком у Львів, а сюди вже машиною, — згадує 80-річна Таміла Прибільська з Одеси. — Геологи відкривали джерела, а хіміки досліджували. Тричі на день бігали по воду й напували нею підопічних тварин. Збирали й досліджували від них жовч і сечу, робили аналізи. Результати давали лікарям, а вони призначали, кому з хворих яку пити воду.
Науковці підтверджують здатність східницьких мінеральних вод лікувати урологічні й кишково-шлункові хвороби. Місцевій "Нафтусі" немає аналогів серед 10 тис. відомих мінеральних вод світу. Лікуватися нею приїжджають люди з інших республік СРСР.
— Двері нашого дому не зачинялися. Люди писали листи з подяками, — розказує донька дослідника. — Це надихало. В такі моменти батько почувався щасливим. Сідав за фортепіано і грав твори Бетховена. Так передавав свій душевний стан.
За розрахунками Стоцького розвідують 38 джерел. Планують будувати санаторій. Але свердловини для його потреб роблять не в тому місці, на яке вказано в плані. Відкриття закладу під загрозою. Люди збирають гроші, за які дослідник їде в Москву до міністра геології. Той дає згоду на повторне буріння свердловин. Роблять це через три роки. Одне з джерел дає унікальні об'єми — 84 куб. м на добу. Це найбільше в Україні. Біля нього відкрили лікувальний пансіонат "Карпати", пізніше — пансіонат "Гуцулка".
100 карбованців премії отримав Омелян Стоцький за відкриття Східницького родовища мінеральних вод. Її вручили 3 листопада 1977 року із дипломом та нагрудним знаком "Першовідкривач родовища" міністерства геології СРСР.
Писав підручник із німецької мови
1894, 15 серпня — Омелян Стоцький народився в селі Богутин — тепер Золочівський район на Львівщині — в сім'ї священика. Після закінчення початкової сільської народної школи навчався у Львівській гімназії.
1916 — під час Першої світової війни мобілізований до австрійського війська. Потрапляє в італійський полон.
1920 — одружується з донькою головного бориславського лісничого Михайла Осецького — Павліною. Вона молодша на вісім років. Молодят вінчає митрополит Андрей Шептицький. Через 17 років у них народжується донька Ганна.
1926 — починає працювати оператором газолінового заводу "Нафта" в Бориславі на Львівщині. Вступає до Львівського університету на філософський факультет. Складає екзамени на ступінь магістра німецької філології.
1932 — починає працювати вчителем німецької мови в школі Станіславова — тепер Івано-Франківськ. За українські настрої звільнений. Викладає німецьку в місті Ряшів — тепер Польща. Пише підручник німецької мови. Дружить із сином Івана Франка — Тарасом.
1940 — влаштовується в Ряшівське машинописне бюро. Через чотири роки із сім'єю виїжджає до Австрії. Закінчує молочарські курси й три роки працює лаборантом приватної молочарні.
1945 — очолює газоліновий завод тресту "Укргаз" у Східниці на Львівщині. Через відмову вступати в комуністичну партію його звільняють. Стає майстром підземного ремонту тресту "Бориславнафта", пізніше — лаборантом.
1956 — виходить на пенсію і береться за активні пошуки джерел мінеральної води.
1979, 10 січня — помер і похований у Східниці. 1994-го в селі встановили погруддя відкривача джерел і присвоїли його ім'я одному з курортів.
2 
1
Коментарі