17 березня 1917-го в Києві розпочалося формування Центральної Ради — альтернативного органа влади в Україні, що тоді перебувала у складі Російської імперії. 20 листопада проголошено Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 року — її повну самостійність.
Втримати незалежність не вдалося. 1921-го національно-демократична революція зазнала остаточної поразки. Територія України була поділена між радянською Росією, Польщею, Чехословаччиною та Румунією.
Пропонуємо вашій увазі спростування найпоширеніших міфів про той період нашої історії, підготовлене працівниками Інституту національної пам'яті:
"Велика Жовтнева соціалістична революція" — основоположна подія російської, радянської та світової історії
Цей міф ґрунтується на ідеї, що "буржуазна Лютнева революція" в Росії перейшла в наступну її фазу — соціалістичну "Жовтневу революцію". Насправді самі більшовики не надавали захопленню влади у жовтні-листопаді 1917 року особливого історичного значення. Володимир Ленін називав його збройним переворотом, одним із епізодів майбутньої світової революції.
Важко назвати "тріумфальною" подальшу "ходу радянської влади". Встановлення свого контролю над іншими територіями колишньої Російської імперії наразилося на серйозний опір. Його вдалося подолати лише за допомогою небачених досі карально-репресивних заходів щодо опозиційних сил. В Україну "комуністична революція" прийшла внаслідок трьох послідовних збройних вторгнень із півночі.
Міф "Великої Жовтневої соціалістичної революції" виключає всі національні рухи та національну-визвольну боротьбу за державність із головної канви подій, називаючи їх "буржуазними" та "контрреволюційними".
Українська Народна Республіка відділилася від радянської Росії
УНР була проголошена через два тижні після повалення більшовиками Тимчасового уряду в Петрограді. На той момент Рада народних комісарів під проводом Володимира Леніна була лише одним з органів влади, що існували на території колишньої імперії. Вона не мала пріоритету над іншими, зокрема, над Генеральним секретаріатом УНР.
Центральна Рада ніколи не визнавала РНК законним урядом. Характеризуючи стан справ у Росії, вона констатувала: "Центрального правительства нема, по державі шириться безвластя, безлад і руїна". Аж до проголошення незалежності вважала УНР частиною тієї Росії, яку належало відновити демократично — за результатами українських і всеросійських Установчих зборів.
УНР вигадали в німецькому Генштабі, щоб розколоти Росію
На час Лютневої революції 1917 року Російська імперія була учасницею Першої світової війни на стороні Антанти — союзного блоку, противника Німеччини. Берлін таємно фінансував організації та пресу у ворожих країнах, які виступали з пропагандою миру. Тимчасовий уряд Росії заявив про вірність союзницьким зобов'язанням і свій намір вести війну "до переможного кінця". Отже, для ліквідації Східного фронту треба було підшукати в Росії інші сили. Такою силою стали більшовики. Першим офіційним документом нової влади після Жовтневого перевороту був "Декрет про мир".
Натомість Центральна Рада у згоді з Тимчасовим урядом підтримувала військові цілі Антанти. Тільки критична ситуація під час війни з більшовиками змусила український уряд шукати підтримки з боку Німеччини та її союзників.
Керівництво УНР не вжило належних заходів для припинення єврейських погромів
Одним із проявів етнічного насильства були погроми єврейського населення. До них вдавалися практично всі військові формування, що діяли на території України — Червона армія, біла, регулярна армія УНР, повстанські отамани, польські солдати. Абсолютну більшість погромів здійснили некеровані загони селян-повстанців. Вони часто змінювали свою політичну орієнтацію — залежно від потреб моменту. В історичній літературі щодо учасників цих загонів вживається визначення "темна маса суспільства".
Першим урядовим документом Директорії УНР на чолі із Симоном Петлюрою була прокламація: "Український уряд буде всіляко боротися з порушеннями громадського порядку, викриватиме й суворо каратиме заводіяк, злочинців і погромників. І перш за все, уряд не потерпить ніяких погромів проти єврейського населення України, і вживатиме всіх засобів для знешкодження цих мерзенних злодіїв".
Наступного дня Петлюра видав наказ про арешт та віддання під трибунал усіх вояків, що підбурювали козаків брати участь у погромах. Також Директорія прийняла закон про утворення Надзвичайної комісії для розслідування єврейських погромів. Вона не тільки виявляла безпосередніх винуватців, а й боролася з антисемітською пропагандою. Учасників погромів передавали до військових трибуналів. Серед членів Комісії були євреї. Крім того, уряд допомагав жертвам — попри власне скрутне фінансове становище.
Михайло Грушевський — перший президент України
Жодні архівні документи не підтверджують самого існування такої посади. Не згадано про неї і в ухваленій в останній день функціонування Центральної Ради Конституції УНР. Історикам невідомий жоден акт, підписаний Грушевським як президентом.
Конституція УНР 29 квітня 1918 року проголосила Україну суверенною парламентською державою. Верховним органом стали Всенародні збори. Їхнім головою обрано історика Михайла Грушевського. Тобто він мав посісти верховну посаду в законодавчій гілці влади, а не виконавчій, що передбачає за визначенням посада президента.
Вперше згадка про Михайла Грушевського як президента з'явилася в українській діаспорі. Відомо, що і сам професор послуговувався візиткою, де був напис французькою мовою President du Parlament D'Ukraine. Пізніше підписувався — "бувший президент Української Центральної Ради". Проте ця назва посади ніколи не була офіційною.
Територія УНР не охоплювала Східної України, там існувала окрема Донецько-Криворізька республіка
Межі УНР уперше визначені в ІІІ Універсалі Центральної Ради 20 листопада 1917 року. Згідно з цим документом, держава включала в себе повністю або частково дев'ять губерній. Серед них ті, які становлять територію сучасних східних областей України: Катеринославську та Харківську. Також зазначалося: за згодою організованої волі народів до УНР можуть бути приєднані населені українцями суміжні території.
Такі територіальні вимоги базувалися на етнографічних і статистичних даних. Саме тому ленінське керівництво Росії визнавало ці кордони УНР. Але при цьому прагнуло повалити Центральну Раду і привести до влади в Україні власний уряд. Народний секретаріат — альтернативний уряд України, створений більшовиками в Харкові 30 грудня — висував претензії на всю територію УНР.
Донецько-Криворізька республіка була проголошена більшовиками пізніше — 12 лютого 1918 року. Її керівники претендували на південні та східні регіони УНР. Фактично ж уряд ДКР ніколи не контролював заявленої території. Він не був визнаний жодною державою, включно з радянською Росією.
4 
1
Коментарі