Магеллана зарубали тесаками

Три кораблі адмірала Фернана Магеллана через відкриту на півдні Америки протоку 28 листопада 1520-го ввійшли у води невідомого океану. На відміну від бурхливої Атлантики, погода тут була спокійна. Магеллан назвав цей океан Тихим.

Три місяці та 20 днів його люди блукали вздовж узбережжя Південної Америки в пошуках Островів Прянощів, до яких відрядив їх іспанський король. Та землі було не видно. Закінчився провіант. Матроси обдирали волячу шкіру з корабельних рей, замочували в морській воді, підігрівали на вугіллі та їли. Літописець експедиції Антоніо Піґафетта згадував: "Щурів продавали по півдуката, але й за таку ціну їх неможливо було дістати". Монета в 1 дукат містила 3,5 г чистого золота 986-ї проби.

19 матросів померли від цинги. Інші проклинали день, коли найнялися на службу до Магеллана. Адмірал сподівався знайти новий, короткий, шлях до багатих країн Сходу, обігнувши з півдня Американський материк. Та португальська карта, якою він керувався, була застаріла. Плавання тривало п'ять місяців. Магеллан утратив уже два з п'яти кораблів і більшість матросів.

— Земля! — нарешті закричав вартовий 6 березня 1521-го.

Це були Маріанські острови Мікронезії. Магеллан вирішив зробити стоянку біля великого острова, щоб запастися водою. Назустріч прибульцям вирушили місцеві жителі на човнах. Вони хутко застрибували на кораблі та крали все, що потрапляло під руку. Поцупили навіть човен, прикріплений до корми одного із суден. Розгніваний Магеллан висадився на берег із 50 вояками, спалив житла й човни тубільців, сімох убили. Набравши провіанту, звелів швидко піднімати якорі й на прощання назвав острови Злодійськими.

15 березня експедиція підійшла до Філіппінського архіпелагу. "У цьому краї ми зустріли людей, у вухах яких були пророблені такі широкі отвори, що крізь них можна було просунути руку, — занотував Піґафетта. — Вони ходять голі, лише сором прикривають плетивом із кори. Мастять тіло кокосовою та кунжутною оліями для захисту від сонця й вітру".

Магеллан вирушив на острів Себу, яким правив вождь Гумабон. Адмірал послав Піґафетту та свого слугу-малайця на переговори з ним. Щоби вразити аборигенів, наказав гатити з усіх гармат. Від несподіваного грому серед ясного неба серед тубільців почалася паніка. Та Піґафетта пояснив Гумабонові, що це знак поваги іспанців до нього. Переляканий, той погодився визнати довічну владу іспанського короля.

Адмірал наказав спорудити на головній площі поселення величезного хреста. Корабельний капелан охрестив вождя та його родину. Адмірал проголосив Гумабона верховним володарем усіх довколишніх островів. Іспанці швидко налагодили торгівлю з місцевими жителями. "Вони давали нам золото в обмін на чавун й інший великий товар, — писав Піґафетта. — За інші товари давали нам рис, свиней, кіз. За 14 фунтів заліза (1 фунт дорівнює 0,45 кг. — "ГПУ") вони давали нам 10 злитків золота". Адмірал удавав, що відмовляється від великої кількості коштовного металу, щоб тубільці не здогадалися про його цінність для білих людей.

Неподалік Себу був розташований острів Мактан. Його правителі Зула й Сілапулапі ворогували з себуанцями. У п'ятницю 26 квітня 1521 року Зула надіслав до адмірала одного зі своїх синів із козами.

— Батько би прислав більше, — сказав той, — але Сілапулапі відмовився підкоритися королеві Іспанії. Батько просить адмірала Магеллана спорядити шлюпку зі своїми людьми, щоб допомогти йому боротися із цим вождем.

Магеллан узяв три човни з матросами. Коли дісталися Мактана, відіслав до тубільців посланця із пропозицією здатися, інакше погрожував їх знищити.

— Якщо в нього є списи, то списи є й у нас, — відповів Сілапулапі. — Хоч вони й бамбукові, але міцно загартовані у вогні.

Він привів понад 1500 воїнів. Ті почали засипати іспанців стрілами. Через підводні скелі човни Магеллана не могли підійти близько до берега. Матроси мусили стріляти, стоячи по пояс у воді, та їхні кулі не долітали до аборигенів. Щоб залякати тубільців, Магеллан відрядив кількох людей спалити їхні хижі. Однак остров'ян це розлютило ще більше. Вони кинулися за іспанцями зі списами й тесаками. Адмірал наказав своїм людям швидко бігти до човнів. Сам ішов останній, затримуючи переслідувачів. Один із них поранив його в праву ногу отруєною стрілою, інший рубанув по лівій тесаком. Магеллан упав долілиць. Аборигени закидали його бамбуковими списами, а потім забили тесаками до смерті.

Побачивши, як Сілапулапу легко здолав іспанців, Гумабон заманив решту команди на урочистий обід. І влаштував на ньому різанину. Загинули кількадесят моряків. Уціліли 115. Щоб вести далі три судна, стількох людей було замало. Корабель "Консепсьйон", сточений морським хробаком, вирішили спалити. З ним згоріли й усі щоденники й подорожні нотатки Магеллана.

Чотири місяці два судна блукали в пошуках Островів Прянощів. Нарешті досягли острова Тідор на сході теперішньої Індонезії. Там за безцінь накупили гвоздики, мускатного горіха й інших приправ. "Вікторія" з капітаном Хуаном Елькано рушила на захід навколо Африки, а "Тринідад", який потребував ремонту, залишився. 6 вересня 1522-го "Вікторія" з 18 людьми на борту завершила навколосвітню подорож. Вона тривала два з половиною роки. Прибутки з продажу привезених прянощів із лихвою покрили всі витрати на експедицію.

×