"Старі й молоді, великі та малі, сильні чоловіки й жінки, немічні старці та малолітні діти сходилися звідусіль. Одні стояли в німому здивуванні, інші підкидали капелюхи й голосно кричали або ж ставали на коліна й підносили руки до неба", — описувала "Львівська газета" прибуття до Львова першого поїзда 150 років тому 4 листопада 1861-го.
Прокласти залізничну колію до столиці Галичини — коронного краю Австрійської імперії — планували у 1840-х. Навіть створили спеціальну комісію та розробили попередній проект. Лінія мала йти до Львова зі столиці імперії Відня через Перемишль — тепер місто в Польщі, на кордоні з Україною. А зі Львова розходитися у двох напрямках — до Красного та Чернівців. "Залізниця потрібна Галичині для розвитку промисловості й вивезення сировини і продуктів землеробства, якими край багатий", — ішлося у звіті комісії.
Спорудити встигли лише відтинок колії. Завадила непевна політична ситуація через революцію 1848-го. Та й того не використовували, бо не був сполучений з великими містами — Краковом і Львовом. "Єдиний прибуток від цієї колії становив продаж трави, що росла вздовж шпал", — жартував пізніше залізничний інженер, майбутній ректор Львівської політехніки Роман Гостковський.
До проекту повернулися наприкінці 1850-х. До роботи взялося приватне "Привілейоване товариство галицьких залізниць імені Карла Людвіга", назване на честь австрійського ерцгерцога, брата імператора Франца Йосифа. 4 листопада 1860 року, в день іменин покровителя товариства, відкрили ділянку до Перемишля. А за наступний рік збудували колію й до Львова — майже 100 км. "Відомо, який складний природний галицький ландшафт, — пише сучасний дослідник історії Львівської залізниці Роман Загородний. — Особливо з великими труднощами стикалися будівельники в багнистій місцевості. Так, під Городком через заболочену територію та горби робітники змушені були прокласти залізничний шлях не прямо, а спорудити його у формі двох велетенських серпантинових півкіл. Як наслідок, ділянка стала довшою на 15 км. Люди працювали по коліна у воді. Дуже дошкуляли комарі".
3 листопада 1861 року іменний потяг "Ярослав" вирушив із віденського вокзалу. Місця у вагонах зайняли пасажири зі столиці й міст, через які пролягала залізниця. У Перемишлі до них приєдналися представники урядової комісії. У Медиці — на теперішньому польсько-українському кордоні — поїзд зустрічав сільський оркестр. Велелюдні демонстрації влаштували й у наступних пунктах маршруту — Мостиськах, Судовій Вишні, Городку й навіть маленькому селі Мшана.
Наступного дня о 14.30 "Ярослав", прикрашений чорно-жовтим прапором Австрії та червоно-синім Галичини, прибув до Львова. На місцевому вокзалі зібралися тисячі людей. Увечері відбувся прийом у редутовій залі. Більше урочистостей не було — всі кошти, передбачені для цього, переказали на підтримку вбогих.
Першу залізничну колію в Наддніпрянській Україні, що тоді належала Російській імперії, почнуть будувати наступного року. 1865-го вона сполучить портову Одесу й Балту. Через п'ять років лінію продовжать до Києва — рух сюди відкриють 7 червня 1870-го.
2 
1
Коментарі
1