Пʼятниця, 18 квітня 2008 16:58

Кат у вільний від роботи час опікувався повіями й туалетами

  Тортура водою. Малюнок другої половини 1550-х років
Тортура водою. Малюнок другої половини 1550-х років

Тортури у Середньовіччі були основним способом допиту та покарання злочинців. У судочинстві діяв закон "око за око". Приміром, зловмисникові, який зламав комусь руку, мали також зламати кінцівку. Професія ката вперше з"являється у ХІІІ ст. в Англії. Невдовзі при суді кожного великого міста працював професійний вішальник і мучитель.

В Україні першою до його послуг вдалася влада Кам"янця-Подільського. 1374-го місто разом із Магдебурзьким правом отримало й дозвіл мати власного ката. На місцевому цвинтарі йому виділили ділянку землі, де мав ховати страчених.

Катами зазвичай ставали люди, що мали якісь фізичні вади: горбаті, криві, потворні. На цю роботу могли взяти й психічно хворого. Але таким відрізали язика, щоб не вибовкали чогось зайвого. Іноді посаду пропонували засудженим — замість відбування покарання. Професію ката також передавали у спадок.

За соціальним становищем катів прирівнювали до повій та акторів. Міщани їх зневажали й навіть могли побити. Щоб на вулиці не напали, до катів часто приставляли охоронців.

Міська влада зазвичай закріпляла за катом іще якусь роботу. У Кам"янці, приміром, він також наглядав за повіями: збирав гроші й відповідав за них. Ця людина відала й прибиранням міських туалетів, відловлювала в місті бродячих собак і виганяла прокажених.

Цариці Катерині ІІ в молодості кат робив масаж хребта

Часто кати підробляли лікарями. Цариця Катерина ІІ згадувала, що в молодості один такий робив їй масаж хребта. Також ці люди торгували частинами трупів і виготовленим із них магічним зіллям. Найчастіше продавали "руку слави" — кисть, відрубану у злочинця, або мотузок, на якому його повісили. Їх використовували в магії. Наприклад, щоб випередити конкурента, 1717 року кам"янецький шинкар Маньковський подав до суду на корчмаря Каменського. Той розпускав чутки, нібито його дружина заманює людей у свій заклад, тримаючи в руці шматок мотузки, на якій вішали злочинців. Каменського кинули до в"язниці й звеліли віддати 12 фунтів воску в міську раду.

Подекуди в європейських містах катам на ринках не можна було торкатися продуктів, окрім тих, які збиралися купити. У церкві кат мав стояти позаду всіх, біля дверей, а до причастя підходити останнім.

Цю посаду в Кам"янці скасували лише 1765 року.



За подружню зраду садили на "єврейський стілець"

У колишній ратуші Кам"янця-Подільського діє музей "Суд у середньовічному Кам"янці". Одна з експозицій присвячена тортурам та їх знаряддям. Аби домогтися від звинуваченого зізнання або покарати злочинця, вдавалися до таких катувань:

Диба — дерев"яна рама з барабанами обабіч. Руки людини прив"язували до одного, ноги — до другого. Барабани повільно прокручували, тіло жертви натягувалося, починали рватися суглоби, зв"язки, м"язи, ламатися кістки. Ці тортури вважали найбільш "гуманними", тому часто так катували жінок та дітей, старших 14 років.

Колесування: оголеного зловмисника прив"язували до величезного колеса, під яким була дошка із шипами. Під час його прокручування в людини дробилися кістки, а шипи, на які вона наштрикувалася, шматували тіло.

На кіл людину садили так, щоб, проходячи через тіло, він не пошкодив важливих внутрішніх органів. Жертва могла лишатися живою протягом восьми годин. Кілька діб мучилися ті, кого підвішували металевим гаком за ребра.

Тортури водою: злочинця прив"язували до дерев"яної рами, в рот засовували ганчірку. Потроху на неї лили воду, яка поступово потрапляла людині в легені. Альвеоли наповнювалися рідиною й врешті лопалися. Або так: над головою прив"язаної жертви прикріплювали посудину з водою. Крапля за краплею — і за кілька тижнів людина божеволіла.

"Єврейський стілець": із сидіння стирчало три довгі залізні цвяхи. На нього садили за подружню зраду.

Кат сам обирав, яким із цих тортур піддати злочинця. Ще відрізали вуха, відрубували пальці, живцем здирали шкіру.

Міщанка Зелінська мала відлежати на підлозі дві служби Божі

В Україні у XVI—XVIII ст. не піддавали тортурам дітей, вагітних жінок і літніх людей. Не катували також лікарів, шляхтичів, урядовців і психічно хворих. Не було таких масових, як у Західній Європі, спалень жінок, яких підозрювали у відьмарстві. Їх просто змушували відмолювати гріхи у церкві, як-от кам"янецьку міщанку Зелінську 1701 року. Сусідка Леорська нібито бачила, як та вночі ходила її двором зі свічкою в руках, а потім у храмі її зламала. Звинувачена мала дві служби відлежати на підлозі в костелі.

Зараз ви читаєте новину «Кат у вільний від роботи час опікувався повіями й туалетами». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода