— Без її наснаги, співчуття і критики я не став би таким письменником, який я є, — казав лауреат Нобелівської премії з літератури Джон Голсуорсі про свою дружину Аду Немезіду. Вони познайомилися на сімейному обіді в Лондоні 1891 року. Ада саме готувалася до весілля з Артуром Голсуорсі — двоюрідним братом Джона.
Аду мати народила поза шлюбом. Потім одружилася з акушером Емануелем Купером. Він визнав дівчинку своєю донькою. Коли виросла, стала піаністкою. За Артура Голсуорсі вирішила вийти, щоб звільнитися від опіки матері. Шлюб не складається. Артур пропадає на військовій службі. Його сестри пліткують, що майор дуже грубий у ліжку.
— Чому ви не пишете? Ви для цього створені! — каже Ада на два роки молодшому Джону 1895-го в Парижі. Приїхали в місто святкувати Великдень. Відтоді починають таємно зустрічатися.
Він пише про Аду та її чоловіка в романі "Власник". Головний герой Сомс Форсайт вивіз свою дружину Ірен у село, щоб та належала лише йому. Там вона закохується в архітектора їхньої садиби Філіпа Босіні. Сомс дізнається про їхній зв'язок і ґвалтує Ірен. Коли Ада пише своєму племінникові про смерть Артура Голсуорсі 1947 року, називає його ім'ям Сомс.
У грудні 1904-го помирає батько Джона. Він починає жити з Адою на батьковій фермі "Вінгстоун" у графстві Девон на крайньому південному заході Англії. Коханці з'являються на публіці лише від час закордонних подорожей. Джон у цей час постійно пише.
"Письменника неможливо позбавити його справи, якщо він сам цього не захоче. Блокнот, ручка, похідна чорнильниця. Наш письменник не бажає користуватися авторучками. Наче якийсь ритуал — задумливо, повільно, ритмічно занурювати ручку в чорнильницю. Це йому необхідно так само, як і дихати", — пише Ада в своїх подорожніх замітках "Через гори й далі".
Якось Джон і Ада за день пройшли 50 км у Доломітових Альпах в Італії.
"Ми багато ходили. Зазвичай обиралося якесь мальовниче місце. Звідти ми здійснювали тривалу прогулянку. Виходили до сходу сонця і поверталися затемна, — згадує Ада перебування в горах. — Випивши зранку тільки каву з булочкою, вже о сьомій годині ми приступали до легкого другого сніданку. І так протягом усього дня — лише легкі закуски з дво-тригодинним інтервалом. Ми вважали такий розпорядок дня більш сприятливим, ніж рясні застілля і подальший нерухомий відпочинок".
У Лондоні Ада орендує квартиру по сусідству з Джоном. Обоє чекають на розлучення. 22 вересня 1905-го Артур погоджується розірвати шлюб.
"Її заміжжя з самого початку було жахливим. Я тримався в тіні, доки їхнє розлучення не стало вирішеною справою. Якщо когось і варто звинувачувати, то тільки мене, — пояснює Джон Голсуорсі університетському другу Сент Джону Хорнтбі. — Але я не відчуваю провини. Упевнений, що кожен із нас вчинив би так само. Її чоловік — мій кузен. Поки був живий батько, ми не мали права завдавати йому болю скандалом. Я відійшов від усіх справ, вийшов із клубів і в мене нарешті буде час і нічим не обтяжений розум, аби писати".
Пара одружується у церкві Святого Георгія в Лондоні. На весілля нікого не запрошують. Після 45-хвилинної церемонії їдуть до свого нового будинку. Купили його перед весіллям. Голсуорсі пише Аді вірші, які після його смерті знайшли у скриньці зі старими окулярами і чорною стрічкою від ордена "За заслуги". Подружжя не має дітей. Заводять спанієля Кріса. Собака спить разом із ними в ліжку.
— Бачити його — означає любити його, він такий добрий, делікатний, у нього така чарівна усмішка, — згадує танцюристка Маргарет Моріс про зустріч із Джоном Голсуорсі. Вона на 25 років молодша. Познайомилися восени 1912 року в театрі "Савой" на прем'єрі опери "Орфей і Еврідіка" в Лондоні. Маргарет готувала для неї танці й костюми. Голсуорсі запрошує її до свого будинку обговорити виставу. Протягом кількох місяців зустрічаються і спілкуються про творчість. Дівчина закохується у письменника.
Якось потрапляють під дощ. Джон везе Маргарет додому на таксі.
— Здається, ви дуже замерзли, — обіймає Маргарет. — Подивися на мене. Подивися на мене, мені потрібно знати.
Коли Маргарет підіймає голову, він цілує її.
Наступного дня обговорюють стосунки. Не хочуть образити Аду. Маргарет припускає, що Ада зможе дозволити їм із Джоном бути коханцями. Він розповідає Аді про свої почуття до Маргарет. Дружина сприймає це стримано.
"Ви не повинні почуватися нещасною, навпаки, дуже щасливою, — пише вона в листі до Маргарет. — Перша любов у вашому віці — хіба може бути щось більш святе! І ви не повинні думати про мене — я задоволена. Просто зараз я дуже слабка фізично, і це справляє важке враження. В душі відчуваю силу і доброзичливість. Цей світ не такий уже й поганий. Ви це зрозумієте. Усе має бути добре".
Джон іде в театр без Ади. Після вистави не навідується за лаштунки, лише залишає Маргарет записку: "Вибачте мене, якщо зможете. Я їду не побачившись із вами. Ні я, ні ви не зможемо побудувати своє щастя на чужих стражданнях і хворобі. Будьте хороброю і думайте про кращі часи, які, повірте, дуже скоро настануть. Напишіть мені, якщо захочете".
Голсуорсі їдуть у Париж. Маргарет пише їм листа.
"Їй не може бути краще до тих пір, поки між нами все буде скінчено, — відписує Джон із казино у Монте-Карло. — Таке горе і муки, яких я ніколи не бачив і навряд чи винесу, якщо побачу знову. Ми повинні порвати остаточно. Наше з нею спільне життя і наша любов засновані на святій довірі. Ви теж дуже гарна й дорога мені, щоб не відчути, що ми не можемо побудувати своє щастя на її горі і розпачі. Краще з коренем вирвати ваші почуття до мене. Ви скоро зустрінете кращу людину, яка зможе дати вам більш повне і радісне життя. Але якщо вам принесе хоч маленьку радість дізнатися, що я любив вас, що ж, ця любов жива і житиме вічно, навіть коли ми обоє зуміємо придушити її в собі".
9000 фунтів заплатив Голсуорсі за будинок у тюдорівському стилі в місті Бері на півночі Англії. Придбав його у 1926-му. Середня тижнева зарплата в Англії тоді була 5 фунтів.
1867, 14 серпня — Джон Голсуорсі народився в британському місті Кінгстон-на-Темзі в заможній сім'ї юриста. Пологи відбувалися під час грози. У парку поряд із домом блискавка спалила дуб. Із гілки того дерева дворецький вирізав ручку, яку Джон зберігав усе життя. Мав двох сестер і брата. Вчився на адвоката в Оксфорді. Любив крикет і футбол.
1893 — На кораблі "Торренс" плавав до Австралії. На ньому познайомився з Джозефом Конрадом, який працював першим помічником капітана. Переконав його писати і видавати романи про побачене в подорожах. Коли повернувся в Англію, почав адвокатську практику. Кинув після першої справи.
1906 — вийшов друком роман Голсуорсі "Власник", яким він розпочав цикл творів "Сага про Форсайтів" — історію про багату англійську сім'ю. Завершив його через 16 років. За цей час видав чотири частини — "Останнє літо Форсайта" та "Пробудження",
"У зашморгу" та "Здаємо в оренду". Писав оповідання і п'єси. Після смерті вийшла збірка його віршів.
1914 — працював санітаром у військовому госпіталі у Франції. Після війни займався будівництвом на родинній фермі. Жив і писав там. 1921 року для творчої співпраці з письменниками багатьох країн започаткував і очолив ПЕН-клуб. Організація взялася відстоювати права письменників, допомагати засудженим і збіднілим.
1932 — отримав Нобелівську премію з літератури за "високе мистецтво оповідання, вершиною якого є "Сага про Форсайтів". На церемонії нагородження не був присутній через погане самопочуття. Мав пухлину мозку.
1933, 31 січня — помер у Лондоні. За заповітом, його тіло спалили, попіл розвіяли з літака над горами навколо міста Бері на півночі Англії, де Джон провів останні дні. Ада Голсуорсі померла 1956-го, коли їй виповнився 91 рік.
3 
1
Коментарі