Мученик опікувався подорожніми і безхатьками

— Святий Іван Воїн шанується українським народом як захисник від злодіїв. До нього звертаються з молитвами про повернення вкраденого. Цьому мученику дана така благодать від Бога, — розповідає фольклористка 59-річна Людмила ІВАННІКОВА, родом із села Губча Старокостянтинівського району на Хмельниччині.

— До кожного святого, до Бога й Матері Божої, якщо звертаються зі щирою молитвою, то допомога обов'язково приходить. Якщо Івана Воїна з вірою просити про втрачене, загуб­лене чи вкрадене, то воно обов'язково знайдеться.

12 серпня православні й греко-католики згадують святого мученика Івана Воїна, який жив у ІV ст. За церковними переказами, був успішним воєначальником в армії римського імператора Юліана Відступника (331–363). Під час гонінь на християн, Іван Воїн попереджав жертв про небезпеку, допомагав тікати з ув'язнення, ховатися й перебути лихоліття.

Імператорським указом Івана Воїна відсторонили від служби, арештували й кинули до острогу. В ув'язнені піддавали тортурам, але він мужньо витримав усі знущання й не зрікся християнської віри. Після загибелі Юліана Відступника, Іван Воїн вийшов на свободу й присвятив життя служінню Богу, немічним, бідним і гнаним.

Мощі святого мученика Івана Воїна перебували в Константинополі в церкві апостола Івана Богослова. Біля них відбувалися дива зцілення від хвороб. Скорботні отримували заспокоєння, скривджені — розраду.

У народі кажуть, якщо цього дня замовити в церкві молебень до Івана Воїна, то вкрадене обов'язково повернеться до господарів. Якщо ж поставити перед його іконою свічку сторч догори, то злодій мучитиметься, доки не поверне вкрадене.

Іван Воїн повертає загублене. Тому по допомогу до нього звертаються, якщо в хаті чи в господі не можуть знайти потрібну річ. За молитовним зверненням, святий допомагає відшукати загублену худобу й домашніх тварин.

— Були на дачі в Макарівському районі, стався в мене серцевий напад і терміново повезли до лікарні. А кіт залишився, десь видно гуляв і не чув, що його кличуть, — розповідає киянка 75-річна Ірина Ключко. — Скільки не приїжджали після цього, скільки не шукали, нема ніде. Він домашній, улюб­ленець сім'ї, до суворих сільських умов існування не пристосований. Порадили звернутися до Івана Воїна, своїми словами попросити його віднайти пропажу. І що думаєте? Приїжджаємо вкотре, сидить Мурзик на порозі, чекає нас.

На Черкащині жінки просили святого Івана Воїна повернути додому сина, який десь завіявся, або чоловіка, що кинув родину. Господиня готувала вечерю для Івана Воїна, накривала стіл, запалювала свічку, читала молитву і благала допомогти. Після цього кидала в піч поліно. Коли дим починав виходити в комин, своїми словами просила святого повернути рідного до домівки. За народними уявленнями, слова молитви й прохання "з димом йшли на небо" та забезпечували успішне проведення ритуалу "повернення заблудшого".

За переказами, після звільнення з ув'язнення, Іван Воїн роздав усе майно, оселився поруч зі старцями. Особливо опікувався подорожніми та тими, хто втратив домівку, змушений переселитися з рідних місць, розлучився з рідними. Тому ті, хто опинився в такій скруті, зверталися до нього по допомогу й духовну підтримку.

Сьогодні перед іконою Івана Воїна близькі ставлять свічки за тих, хто вирушає в далеку чи небезпечну дорогу. В українській традиції подорож, ­дорога, вимушені мандри сприймаються як випробування фізичних, душевних і моральних сил. Мандрівка вимагає відповідального ставлення, тому святим обов'язком вважалося допомогти, прихистити й пригостити подорожнього.

Святого мученика Івана Воїна шанують як молитовного захисника бійців за Батьківщину. Родичі тих, хто воює й боронить свою землю, замовляють Іванові Воїну молебні за життя рідних, їхній захист від ворогів та ставлять свічки в церкві перед його іконою.

На іконах святого Івана Воїна зображують у обладунках римського ратника. У руках він тримає хрест, спис і щит. У молитвах до святого звертаються як до духовного наставника воїнства, "поборника кріпкого на всіх видимих і невидимих ворогів", "хороброго в битвах, ворогів прогонителя і покривджених заступника в бідах, і скорботах, і печалях, і у всяких лихих напастях".

Починали сіяти озимину

12 серпня православні також вшановують пам'ять Сили й Силуана — двох апостолів із сімдесяти сподвижників святого Павла. На Чернігівському Поліссі цей день називається Івана Спасівського чи Івана Сили.

"На Силу і Силуана жито буває п'яно", — казали раніше, бо повні колоски стояли нахиленими до землі, а то й лягали на неї. У цей час закінчували жнива.

У центральних і північних регіонах України День Івана Сили вважався найбільш сприятливим для початку посіву озимого жита. Примовляли: "Посієш жито на Силу — народиться сильно".

Іще вірили, що цього дня надзвичайна сила додається людям, тваринам і рослинам: "На Івана Силу від землі беруть силу". Зібрані цього дня до сходу сонця корені трав і квітів мали надзвичайно цілющі властивості. Їх святили в церкві й вживали як заспокійливе при нервовому перенапруженні, при застуді, ревматизмі, артриті. Відваром лікували головний біль і ляк у дітей.

Вояки сплачували податок кров'ю

В Україні культ воїна-захисника мав давнє коріння. Від часів князя Святослава ­(938–972) відбувалося формування аристократичної воїнської верстви зі своїм етикетом, нормами поведінки, ідеалами.

— "Архітектором" воїнського культу став князь Ярослав Мудрий, — каже історик Олександр Алфьоров, 38 років. — Синам і онукам, крім слов'янських імен, давав хрестильні імена святих, уславлених духовними та військовими подвигами. Сам мав хрестильне ім'я Георгій та уславився численними перемогами над ворогами. При князі Ярославі відбулася сакралізація воїнського культу.

У "Слові про Ігорев похід" яскраво показані ідеали верстви воїнів. Автор симпатизує Ігореві та його братові Всеволодові, бачить у них сміливців, здатних постояти за рідну землю. У битві з половцями князь Всеволод зображений як билинний богатир "буй-тур" і є уособ­ленням бойової відваги й сили.

Вважалося, що вояки сплачували податок кров'ю. Тому в європейській традиції та в українському суспільстві захисники Батьківщини традиційно мали найвищий соціальний статус.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×