"Разве в наших гастрономах появится колбаса, если мы начнем балакать по-украински?" — заявив 1989-го на всю країну один шахтар на зустрічі з Михайлом Горбачовим у Донецьку.
Тоді полиці в крамницях були порожніми, а в Українській РСР сперечалися про запровадження державної мови. Подібні закони вже прийняли прибалти і грузини. Закон "Про мови в Українській РСР" Верховна Рада ухвалила 28 жовтня 1989-го — рівно 20 років тому. Статей там було багато, та найголовніша оця, друга: "Відповідно до Конституції Української РСР, державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова". Був це такий собі хабар влади суспільству. Хочете своєї мови? То беріть. Змінилося від того мало.
Права української мови за всю нашу історію обмежували понад 200 законодавчими актами. Започаткував перелік Петро I — 1720-го видав указ про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних, а правопис звелів узгоджувати з російським. Потім, за Катерини II, заборонили викладати українською в Києво-Могилянській академії. 1863 року з"явився циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Валуєва про заборону друкувати українською. Бо її "не было, нет и быть не может".
Українську називали то "наріччям" російської, то "зіпсованою польською", то "сільською". А п"яні волосні писарі тим часом вправлялися в російщенні українських прізвищ. Хрущ став Хрущовим, Курко — Курковим, Кивало — Ківаловим. В одному глухому поліському селі є навіть ціла вулиця Соловйових — колишніх Солов"їв.
Якщо вже є українська мова, то чого вона має так відрізнятися від російської?
Аж ось січень 1919-го: законом Директорії Української Народної Республіки українську проголошено державною. Потім було національне відродження 1920-х. Нарешті впорядкували правопис, розпочали укладати словники. Та вже 6 квітня 1933 року Наркомат освіти УРСР формує комісію, аби "очистити теоретичний фронт від усього буржуазно-націоналістичного сміття, повести дійсно пролетарськими шляхами творення української наукової термінології, виправити українську фразеологію, український правопис". Редакція журналу "Комуніст" розсилала до районних і обласних газет списки слів на дві колонки: яких не вживати і яких уживати. Бо якщо вже є українська мова, то чого вона має так відрізнятися від російської?
Ковбаси нині в крамницях повно. А мовні спекуляції тривають. Бо наплодилося багато Хрущових, Соловйових, Ківалових. Де ж вони дінуться.
4 
1
Коментарі