Ексклюзиви
Четвер, 23 грудня 2010 09:01

Генріх Шліман одягнув свою дружину в прикраси цариці

У 1869-му комерсант-мільйонер 47-річний Генріх Шліман поїхав до Америки розлучатися з дружиною. З донькою петербурзького купця Катериною Лижиною він прожив 17 років. Мали троє дітей. Та шлюб не був щасливим.

Генріх із дитинства мріяв знайти місто Трою, описане у поемі давньогрецького поета Гомера. Він читав дружині уривки з його "Іліади", заохочував вивчати давньогрецьку мову й історію античного світу. Катерина натомість вважала чоловіка диваком і скандалила з ним. Коли Генріх заробив достатньо грошей, щоб втілити свою мрію, розпродав свій бізнес у Росії та подався до Сорбонни вивчати археологію. Він кликав дружину до Парижа, але та його ігнорувала. Дізнавшись, що в американському штаті Індіана прийняли новий закон про заочне розлучення, Шліман відкриває там фірму з продажу крохмалю і незабаром розлучається. Його визнавали законним у всій Європі, але не в Росії. Через багато років він звернувся до російського імператора Олександра ІІ із проханням про в'їзд до країни, щоб розкопувати скіфські кургани. Імператор написав: "Нехай приїжджає, повісимо!"

Генріх Шліман вирішує знайти дружину, яка розділила би з ним захоплення Троєю. Він пише листа своєму другу — митрополиту Пелопоннеському, Теодоросу Вімпосу, і просить знайти для нього пристойну дівчину. "Вона має бути уродженкою Греції, типово грецького вигляду, чорноволосою і, по можливості, гарною. Нехай вона буде бідною, але з гарною освітою. Та головне, щоб мала добре серце".

Вімпос пропонує Генріхові познайомитися з його двоюрідною племінницею — 17-річною Софією Енгастроменос, донькою збіднілого афінського торговця мануфактурою. На оглядинах Шліман улаштував дівчині екзамен з історії Греції й попросив прочитати уривки з Гомера. Софія впоралася блискуче. Залишившись з нею наодинці, Генріх запитав:

— Чому ви хочете вийти за мене заміж?

— Батьки сказали мені, що ви дуже багатий чоловік, а ми такі бідні, — відповіла.

Ображений Шліман вирішив розірвати угоду. Та обміркувавши ситуацію, написав Софії такого листа: "Мене глибоко вразило те, що ви дали мені таку боязку відповідь. Я чесний та простий чоловік. Думав, якщо ми одружимося, то це відбудеться тому, що ми хочемо разом розкопати Трою й захоплюватися Гомером. Але тепер я їду, і ми, мабуть, більше ніколи не побачимося. Однак, якщо вам колись знадобиться друг, згадайте й зверніться до відданого вам Генріха Шлімана, площа Сен-Мішель, 6, Париж".

24 вересня 1869-го вони таки одружилися. Їхня весільна подорож була схожа на нескінченну екскурсію містами Європи. Шліман водив молоду дружину по музеях і знайомив з античною історією. Згодом подружжя перебралося до Афін. Софія познайомилася з двома грекинями, які приходили до неї вранці, коли Шліман працював у себе в кабінеті. Молоді жінки грали у ляльки. Генріх відібрав у Софії іграшки й посадив за французькі та німецькі книжки. "Краще вмерти, ніж жити з такою людиною", — скаржилася подрузі. Та за кілька місяців вона таки опанувала мови й навіть захопилася ідеями чоловіка. У травні 1871-го народила дівчинку. Шліман назвав її Андромахою на честь дружини троянського царевича Гектора.

Археолог їде до Туреччини, де з "Іліадою" в руках досліджує пагорб Гісарлик (турецькою "фортеця"). Вважає, що саме там треба шукати Трою і звертається до турецької влади по дозвіл на розкопки. Щоб витягнути зі Шлімана побільше грошей, турки не давали відповіді понад рік. Зрештою Генріх отримав від султана грамоту. Йому дозволяли вести розкопки за умови, що віддасть Туреччині половину знахідок. Генріх закупив лопати і кирки, візки для землі, найняв сотню робітників й почав пошуки. Це тривало три роки.

Шліман змушував робітників працювати у дощ і спеку. Прокопавши пагорб углиб, він знайшов залишки п'ятьох загиблих міст. Та всі вони не збігалися з описами Гомера.

Зрештою на глибині 8,5 м Генріх побачив рештки обгорілих фортечних стін і великих будівель.

— Нарешті я відкрив Трою, — сказав Шліман. — Легендарне місто, яке загинуло у пожежі.

Він став збиратися додому. Перед від'їздом у стіні великого будинку, який археолог вважав палацом троянського царя Пріама, знайшов скарб із золотих речей. Шліман відправив робітників відпочивати і разом із Софією викопав коштовності з-під землі. Усього там було 8700 предметів — царські діадеми, намисто, браслети, брошки, посуд, сокири, кинджали. Лише золотих прикрас було 1,5 кг. Генріх був упевнений, що знайшов скарб троянського царя Пріама.

Подружжя вивозило коштовності до Європи у кошиках з овочами. Шліман там повідомив про свою знахідку. Його археологічні праці стають бестселерами, а фото Софії у золотих прикрасах троянської цариці побачив весь світ. Незадовго до смерті Шлімана довели, що за гомерівську Трою він прийняв місто, яке було на 1000 років древнішим.

 

 

"Золото Трої" лежало в радянських запасниках майже 50 років

Уряд Османської імперії, дізнавшись, що Генріх Шліман незаконно вивіз знайдені скарби з країни, подав до грецького суду позов на археолога. Той був змушений заплатити туркам 50 тис. франків і судовий процес закрили.

Шліман намагався продати коштовності Англії, Франції та Росії. Однак уряди країн відмовилися придбати "скарб Пріама". Бо казали, що насправді той знайшов коштовності у різних місцях, а потім видав за єдиний скарб. Говорили навіть, що він просто підробив і підкинув усе в розкоп, аби прославитися. Зрештою археолог подарував скарб Імперському музею Берліна. Наприкінці Другої світової радянська окупаційна влада вилучила його як трофей. Коштовності зберігали у запасниках Музею образотворчих мистецтв ім. Пушкіна під грифом "секретно". Уряд НДР намагався з'ясувати їх долю, та радянські чиновники заперечували володіння "золотом Трої". Лише 1993-го Борис Єльцин визнав, що знахідка Шлімана таки у Москві й навіть пропонував німцям обміняти її на цінності, вивезені нацистами. Однак "скарб Пріама" залишився у Росії. Тепер він у відкритій експозиції.

 

 

1822, 6 січня — Генріх Шліман народився у містечку Нойбуков (північний захід Німеччини) у родині протестантського пастора Ернста Шлімана

1831 — помирає мати Луїза. Батько одружується з молодою коханкою та геть забуває про дітей. 14-річний Шліман іде працювати до бакалійної крамниці

1844–1847 — працює у торговельній компанії. Як її представник їде до Росії, засновує там власну фірму. Торгує індиго, селітрою, гумою та цукром

1852 — одружується з 18-річною Катериною Лижиною

1869, 24 вересня — одружується із Софією Енгастроменос. У цьому шлюбі народилися двоє дітей — донька Андромаха (1871–1962) та син Агамемнон (1878–1954)

1876 — під час розкопок царських поховань у Мікенах знаходить золоті прикраси — діадеми, персні з коштовним камінням, сережки, келихи, поховальні маски. Загальна вага скарбу — 14 кг. Шліман вірив, що знайшов усипальницю гомерівського царя Агамемнона і його родини. Насправді ці люди жили на кілька століть раніше за героїв "Іліади". Археолог подарував коштовності Греції. Зараз вони зберігаються в Афінському музеї

1890, 26 грудня — помирає в Неаполі від запалення мозку. Похований у родинному мавзолеї в Афінах

Зараз ви читаєте новину «Генріх Шліман одягнув свою дружину в прикраси цариці». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 2305
Голосування Який український клуб досягне більших успіхів у Лізі Європи 2018/19?
  • 1) "Шахтар"
  • 2) "Динамо"
  • 3) обидві команди "вилетять" одночасно
Переглянути
Погода