Ексклюзиви
Четвер, 05 вересня 2013 19:22

"Ґеббельс схопив мене за груди і намагався поцілувати"

Автор: фото з сайта www.livejournal.com
  Лені Ріфеншталь народилася страшненька, з розпатланими тоненькими кісками й зизоока. Мати розплакалася, коли вперше побачила новонароджену доньку. Вона мріяла про красуню, що стане видатною акторкою. Цю материну розповідь Лені запам'ятала на все життя. І не йняла віри режисерам і кінооператорам, які переконували, що вона чудово виглядає в кадрі
Лені Ріфеншталь народилася страшненька, з розпатланими тоненькими кісками й зизоока. Мати розплакалася, коли вперше побачила новонароджену доньку. Вона мріяла про красуню, що стане видатною акторкою. Цю материну розповідь Лені запам'ятала на все життя. І не йняла віри режисерам і кінооператорам, які переконували, що вона чудово виглядає в кадрі

— О, така впертість мені подобається, — прошепотів 35-річний Йозеф Ґеббельс, підсуваючись ближче до 30-річної Лені Ріфеншталь. — Ви незвичайна жінка! Майте на увазі, я й далі боротимуся за вас.

Літо 1933-го. Вони вдвох у службовій квартирі міністерства пропаганди нацистської Німеччини — Ґеббельс його нещодавно очолив. Запросив режисерку, якою опікується фюрер, нібито обговорити її кінематографічні плани. "А потім він зробив найбільшу помилку, якої тільки може припуститися чоловік у подібній ситуації: схопив мене за груди і спробував силоміць притягнути до себе, — писала в мемуарах Лені. — Почали борюкатися, але мені вдалося вивільнитися з його рук. Я побігла до дверей. Він — за мною. Оскаженівши, притиснув мене до стіни й намагався поцілувати. Я відчайдушно захищалася. Обличчя Ґеббельса було спотворене злістю. Мені вдалося натиснути спиною ґудзик дзвінка. Ґеббельс миттю відпустив мене і ще до того, як увійшов слуга, опанував себе". Лені Ріфеншталь вийшла з квартири впевнена, що відтепер вони з Йозефом Ґеббельсом — вороги.

Вона вперше побачила його в берлінському готелі "Кайзергоф" у жовтні 1932-го. Саме разом піднімалися в номер до Адольфа Гітлера. Півроку тому Лені побувала на виступі фюрера. Була в захваті. Написала йому листа, її одразу викликали на аудієнцію до Гітлера. Виявилося, що він давній прихильник Ріфеншталь — і як актриси, і як режисерки. Вони пробули день на морському узбережжі, куди той приїхав для передвиборної агітації — цього року вибори до рейхстагу, в яких його партія братиме участь. Говорили про кіно, музику й архітектуру, згадує Лені. Гітлер розповідав про особисте життя.

— Якщо ми прийдемо до влади, ви знімете фільм про мене, — промовив упевнено.

Пізно, після зборів і вечері, вони вдвох знову вийшли на берег моря. Пройшлися. "Після довгої паузи він зупинився, — пише Ріфеншталь, — довго схвильовано дивився на мене, потім повільно обійняв і притягнув до себе. Я була збентежена, бо не очікувала такого повороту подій. Відчувши мій спротив, він негайно відпустив мене". Повернулися до готелю, де ночували в різних кімнатах. На ранок роз'їхалися. Лені вирушила на чергові зйомки — до Гренландії.

І от вона повернулася до Берліна. Як домовлялися, одразу зателефонувала до фюрера. Він прийняв її в готельному номері, а в коридорі чекав його товариш по партії Йозеф Ґеббельс. Відтоді вони не раз сходилися втрьох. Лені запрошували на звані обіди, які дружина Ґеббельса — Магда влаштовувала для верхівки нацистської партії. Ґеббельс щодня знаходить привід, щоб задзвонити їй або зайти до її невеликої квартири. Лені починає відмовлятися від візитів — та його годі переконати. Одного разу режисерка почала наполягати, щоб він не приходив. Тоді Йозеф обіцяє, що це буде востаннє. Лені сподівається порозумітися. А Ґеббельс поводиться, як закоханий старшокласник.

— Іще 1926 року я чатував перед кіностудією, щоби побачити вас зблизька, — говорив.

Тоді вдається до підозр:

— Зізнайтеся — ви закохані у фюрера.

— Що за дурниці! — спалахує Лені. — Гітлер — феномен, яким я можу захоплюватися, але не любити.

— Ви маєте стати моєю! — врешті втрачає він самовладання.

"Украй розгублена, я дивилася на Ґеббельса, що схлипував, стоячи навколішки. Коли ж він обійняв мене, мені увірвався терпець. Я відступила назад і попросила його залишити квартиру. Ґеббельс зблід", — згадує Ріфеншталь. Урешті-решт вона випихає його:

— Ідіть, ідіть, ви збожеволіли.

Він вийшов, похиливши голову. Лені вважає, що цього приниження він їй не пробачить ніколи. Та Ґеббельс і далі її переслідує. На Різдво дарує їй медаль із власним профілем і книжку Гітлера "Майн Кампф" — "Моя боротьба" — в оправі з червоної шкіри. Лені давно має свій примірник, помережаний її примітками — вона уважно вивчила працю фюрера. Нарешті тікає від набридливого залицяльника до Швейцарських Альп. Відпочиває на гірськолижному курорті. Тоді знову зйомки. Коли повертається до Німеччини, Гітлер уже рейхсканцлер, а Ґеббельс — рейхсміністр пропаганди. Ріфеншталь пропонують опікуватися кінематографом, під безпосереднім керівництвом Ґеббельса. Вона відмовляється. Він продовжує наполягати. Доки не доходить до того настирливого поцілунку на службовій квартирі. Отепер справді — все. Вони — вороги.

У серпні 1933-го Гітлер викликає Лені Ріфеншталь до себе. Вона має знімати фільм про з'їзд нацистської партії — НСДАП.

Заперечувати марно. Ґеббельс та його підлеглі як можуть перешкоджають їй у зйомках. Стрічка під назвою "Перемога віри" виходить невдала. Й одного разу Лені не витримує напруження, і коли Гітлер розпитує про роботу, вибухає сльозами. У присутності Ґеббельса розповідає про всі його перепони й переслідування. Гітлер розлючений. Міністр пропаганди — теж. За кілька днів він викликає Ріфеншталь до себе.

— Якби ви не були жінкою, я скинув би вас зі сходів, — погрожує.

Лені перелякана. Намагається пояснити, що в неї нема іншого виходу, як виконувати завдання фюрера й відповідати перед ним.

— Ви небезпечна людина, донощиця. Ідіть! Я не можу вас більше бачити!

За рік Лені Ріфеншталь знімає наступний з'їзд НСДАП. Ґеббельс уже не може встромляти їй палиці в колеса: фюрер дав зрозуміти, що режисерка — під його опікою. Фільм "Тріумф волі", який вона зняла та змонтувала, став найпопулярнішою документальною стрічкою в світі. Після 1945-го його в Німеччині заборонили.

1902, 22 серпня — Лені Ріфеншталь народилася в Берліні в родині комерсанта. Мала на два роки молодшого брата. Займалася гімнастикою, плаванням, танцями. У 17 років її віддали до закритого пансіону. Через два роки вона починає працювати секретаркою в батьковій фірмі. Бере уроки балету.

 

1923 — перший сольний виступ як танцівниці. Відтоді виступає у берлінському театрі, гастролює країною. За рік через травму залишає танці. Режисер Арнольд Фанк, що знімає фільми про альпіністів, пише сценарій "Священна гора" спеціально для неї. Згодом Лені знялася ще в чотирьох подібних стрічках. Під час зйомок боса видиралася на скелі, висіла на мотузці, її засипало сніговою лавиною. 1932-го режисує картину "Блакитне світло", у якій грає головну героїню.

 

1927 — на зйомках стрічки "Великий стрибок" почався роман із Гансом Шнеєберґом, який виконує головну роль. Разом проживуть три роки. Пізніше серед її коханців будуть оператори, актори, спортсмени. 1944-го одружиться з лейтенантом Пітером Якобом. Через три роки шлюб розпадеться. Останні роки прожила із на 40 років молодшим кінооператором Горстом Кеттнером. Дітей не мала.

 

1948, 1 грудня — Лені Ріфеншталь виправдали на суді за звинуваченням у причетності до злочинів нацистів. Та наступного року один французький журнал опублікував матеріал, що в стрічці "Долина" вона знімала циган — в'язнів концтабору. Були ще два процеси. Лені визнають "попутником" нацистів. Вона не може більше знімати кіно. Попередні її стрічки бойкотують.

 

1956 — вирушає до Африки. Для цього продає частину свого майна. Фото публікує у провідних журналах світу — "Штерн", "Санді Таймс", "Парі Матч" тощо. Під час наступних поїздок підготувала два фотоальбоми про життя нубійських племен. У 71 рік уперше занурюється з аквалангом. Під водою зняла стрічку "Кораловий рай".

 

2003, 8 вересня — Лені Ріфеншталь померла в своєму будинку в німецькому містечку Поккінґ на Штарнберзькому озері. Урну з прахом поховали на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені.

Зараз ви читаєте новину «"Ґеббельс схопив мене за груди і намагався поцілувати"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

24

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 584
Голосування Як оцінюєте судову систему після вироку Стерненку?
  • Судової системи в Україні не існує. Є телефонне право президента
  • Вбивця і викрадач людей Степаненко отримав те, що заслужив
  • Українська судова система – це Портнов
  • Хто такий Стерненко?
  • Мені байдуже. Я виїхав з країни, або планую це зробити
Переглянути