У грудні 1843 року Ганс Крістіан Андерсен написав другові: "Я твердо вирішив писати казки". Доти він хотів стати актором, танцівником, співаком, драматургом. Писав вірші, поеми й романи для дорослих. Про казки ж довго думав як про побічне заняття. Та й дитячу літературу тоді творчістю не вважали.
Син шевця і прачки з"явився на світ в датському містечку Оденсе. Сім"я жила у великих злиднях. Хлопчик мав високий чистий голос. Якось на ткацькій фабриці, де він мусив працювати після смерті батька, Ганс заспівав.
— Так це ж дівчина, — засміявся хтось.
Ткачі підбігли і зняли з малого штани, щоб перевірити, чи то правда.
У 14 він покидає фабрику і їде до Копенгаге на — як сказав матері, щоб стати відомим.
Він мріє про сцену, та його туди не беруть.
— Занадто негарний, — казали у вічі.
Із маленькими очима, величезним носом, худий, із довгими руками — його дражнили орангутангом. З роками, вже ставши знаменитим, він навчився відповідати на насмішки. Якось молодий модник, побачивши на голові письменника старий зношений капелюх, засміявся:
— І ця жалюгідна штука у вас на голові називається капелюхом?
— А ця жалюгідна штука під вашим капелюхом називається головою? — не розгубився казкар.
Не ставши актором, він пробує писати п"єси. Першу йому повернули з приписом: "Автор узагалі безграмотний". Школярем Ганс не любив учитися. Учитель часто бив його по пальцях, аж ті розпухали. Тож тепер довелося знову сідати за парту: у 17 років він стає другокласником. Але до кінця життя пише з помилками. Бідує: ходить у лахмітті, підошви підв"язує мотузками, щоб взуття трималося купи. Винаймає куточок у найбіднішому районі міста. Господиня з жалю щоранку наливає йому кави й дає шматок булки. На довгі місяці це стає його їжею. Пише п"єси, водевілі, вірші, казки, які воліє називати оповіданнями. Його помічає керівник Королівського театру і вибиває йому стипендію, Андерсен закінчує університет.
Щовечора клав біля ліжка записку: "Я живий"
1835 року виходять його "Казки, розказані дітям". Андерсен хворобливо переживає кожен бодай трохи критичний відгук. Не змінюється, ставши знаменитим. Якось йому потрапила на очі недостатньо хвалебна стаття, і письменник в істериці годину качався на газоні.
Збірки казок виходять майже щорічно, письменника називають геніальним, його знає увесь світ. "У мене маса матеріалу, — писав Андерсен, — інколи мені здається, що кожний паркан, кожна маленька квіточка кажуть: "Подивися на нас, і тобі відкриється історія всього мого життя". І варто мені зробити так, як у мене готова розповідь про кожну з них".
170 років тому у світі стали популярними олов"яні солдатики — завдяки казці Ганса Крістіана Андерсена "Стійкий олов"яний солдатик", яку він написав 1838-го. Казкар присвятив її батькові. Щоб урятувати сім"ю від злиднів, бідний швець пішов у солдати. У битвах тримався стійко і прямо. Після війни повернувся геть хворим і невдовзі помер. Син, коли виріс, став пристрасно колекціонувати олов"яних солдатиків.
Казкаря вважали диваком. Він жахався найменшої подряпини, а назви хвороб викликали тремтіння. Йому снилося, що його поховають заживо. Тому щовечора клав біля ліжка записку: "Я живий". Письменник Чарльз Дікенс після того, як у нього гостював казкар, написав у гостьовій кімнаті: "У цій кімнаті Андерсен спав п"ять тижнів. Вони здалися родині вічністю".
За життя він здійснив 29 великих подорожей по світу і вже в літах приїхав у рідне місто. На його честь там влаштували феєрверк, у школі відмінили заняття. Коли він був малим, гадалка наворожила його матері, що її син стане знаменитим і його зустрічатимуть ілюмінацією.
Андерсен вірив, що кількість зубів впливає на його творчість. 1872 року, втративши останнього, він перестає складати казки. "Чарівні історії більше не приходять до мене, я залишився цілком сам", — пише він. Цього ж року він упав із ліжка, сильно вдарився і більше вже не вставав. Хоча прожив іще три роки.
Одна з центральних вулиць Копенгагена — бульвар Андерсена з пам"ятником письменникові. Проект він затвердив за життя. Скульптор Оґюст Сабьо показав ескіз, де зобразив його серед дітей, які слухають казки. Андерсен запротестував: він побоювався дітей, не любив, щоб вони сиділи в нього колінах. Скульптор послухався і залишив казкареві тільки книгу.
Уперше Андерсен закохався у школі. Дівчинка Сара жаліла його. Подаровану нею троянду зберігав протягом життя. Тому в його казках так багато троянд.
У 25 Андерсен закохується в сестру університетського приятеля 17-річну Ріборґ Войт. Але брат не хотів мати дивакуватого родича й заявив Гансові, що вона за-сватана. Незадовго до смерті письменник напише в щоденнику: "Ось уже десятки років моє справжнє життя минає вві сні, коли до мене приходить кохана Ріборґ". Він так і не дізнався, що кохана ніколи не виходила заміж.
20 вересня 1843 року Андерсен написав: "Я кохаю". Йшлося про шведську співачку Енні Лінд. Вродлива жінка була на 15 років молодшою за Андерсена. На його освідчення відповіла, що взамін може запропонувати лише дружбу. Називала його братом. Оперна діва вийшла заміж за піаніста. Найліричніші казки Андерсена — "Русалонька", "Снігова королева", "Соловейко" — присвячені саме Енні Лінд.
"Я заплатив за свої казки велику, непомірну ціну. Відмовився заради них від особистого щастя і проґавив той час, коли уява повинна була поступитися місцем дійсності", — писав він у спогадах. Перед смертю письменник відвідував будинки розпусти, де довго бесідував з оголеними дівчатами. Далі розмов справа не йшла. Андерсен помер, так і не пізнавши жінки.
1805, 2 квітня — Ганс Крістіан Андерсен народився в місті Оденсе на датському острові Фюн в родині шевця і прачки. Мати була алкоголічкою, до шлюбу з Гансовим батьком прижила доньку, яка згодом стала повією. Казкар не спілкувався із сестрою, називав її "донькою моєї матері"
1816 — помирає батько, хлопець іде працювати помічником ткача, потім кравця
1827 — починає писати вірші, поеми, п"єси, нариси, романи
1828 — стає студентом Копенгагенського університету
1830 — виходить друком перша збірка його поезій
1835 — і протягом наступних 40 років — друкує казки
1867 — стає почесним громадянином рідного Оденсе
1875, 4 серпня — помирає в Копенгагені в будинку друзів. У Данії оголосили національну жалобу, а в одній з газет надрукували вірша:
"У могилу наш король зійшов, і нікому посісти його престол"
1903 — виходить перша екранізація казки Андерсена — "Дівчинка із сірниками"
1968 — побачили світ 12 томів щоденників Андерсена. Жоден письменник не писав стільки автобіографічного. Книжка — безкінечний перелік імен і титулів людей, з якими він зустрічався, детальні описи, як приймали його у кращих домах Європи, з яким успіхом ішли його п"єси в театрах
2006 — режисер Ельдар Рязанов зняв фільм "Андерсен. Життя без кохання"
Ганс Крістіан Андерсен написав, за різними підрахунками, від 156 до 256 казок. Українською перекладено майже 80
2 
1
Коментарі
9