У свій день народження, 24 жовтня 1901-го, 63-річна американка Ені Едсон Тейлор стрибнула з Ніагарського водоспаду. Вона стала першою людиною, що зуміла його подолати й уціліти.

— Я ліпше увійду в дуло гармати, знаючи, що вона розірве мене на шматки, ніж зроблю ще одну таку подорож, — заявила Тейлор журналістам, оговтавшись після падіння із 53-метрової висоти.

Ені походила із заможної родини — її батьки тримали млин на річці Осако, штат Нью-Йорк. У школі познайомилася із трохи старшим Девідом Тейлором. 17-річною вийшла за нього заміж. За три роки в них родився хлопчик. Дитина прожила лише кілька днів. У 25 Ені овдовіла: чоловік загинув під час Громадянської війни у США. Батьківський спадок Тейлор розтринькала, тож на життя стала заробляти уроками танців. Часто переїжджала. Врешті осіла в місті Бей Сіті, штат Мічиган. Із роками в неї ставало щоразу менше учнів, видатки почали перевищувати прибутки.

Аби стати відомою й вибитися зі злиднів, Ені Тейлор вирішує стрибнути з Ніагарського водоспаду в півтораметровій дубовій бочці, вимощеній усередині матрацами. За кілька днів перед стрибком бочку випробували на міцність. У неї посадили кішку Ягару і спустили з водоспаду. І тварина, і бочка експеримент витримали.

24 жовтня Ені вдягла чорну сукню й капелюшок із квітками й сіла в човен. Двоє веслярів відвезли її майже на середину річки Ніагара. Тейлор узяла на щастя подушечку у формі серця й залізла в бочку. Її закрили, велосипедним насосом бочку накачали повітрям, щоб підняти тиск усередині, і скинули в воду. Течія понесла її в бік водоспаду.

Рятувальники виловили бочку з Ені Тейлор майже відразу після падіння. Коли її відкрили, жінка була жива й майже без поранень: обійшлося невеликою раною на голові й кількома синцями. Уся подорож зайняла менш ніж 20 хв.

Ені справді почала добре заробляти, виступаючи на публіці з розповідями про свій учинок і демонструючи бочку. Але збити статку не встигла: менеджер, що організовував стрибок, невдовзі зник, прихопивши бочку. Те, що встигла назбирати, Тейлор витратила на детективів. Та її бочки вони не знайшли.

Решту життя жінка прожила в нужді. Позувала для фотографій разом із кішкою Ягарою. Нібито почала писати роман про свій історичний стрибок, але він ніколи не побачив світу. Якийсь час заробляла ясновидінням і надавала послуги магнітної терапії від усіх недуг. Померла в лікарні округу Ніагара у квітні 1921-го.

Після Тейлор, незважаючи на її пораду, упродовж наступних 100 років у подібний спосіб Ніагарський водоспад намагалися подолати 14 людей.

×