Ексклюзиви
Четвер, 05 червня 2008 16:29

Джакомо Казанова звабив 132 жінки

Син акторів Гаетано Джузеппе Казанови та Джованни Марії Фарузі Джакомо  був здібною дитиною. У 12 років він уже навчався у Падуанському університеті, а у 18 захистив дисертацію з права. Повернувшись до рідної Венеції, він вирішує присвятити себе Богові і вступає до духовної семінарії. Але хлопець любив веселе життя. Якось після чергової гулянки він знепритомнів у церкві від виснаження. За ганебну поведінку його виганяють із семінарії.

Тоді, 1746-го, 21-річний Джакомо влаштовується скрипалем до одного з Венеціанських театрів. Грав на весіллях, вечірках,  допомагав писати ораторії композиторові Антоніо Вівальді. У вільний від роботи час розважався із жінками.

Однієї ночі Казанова побачив, як якийсь чоловік у червоній мантії загубив листа. То був венеціанський сенатор Маттео Джованні Брагадін. На знак подяки за повернення важливого документа він запросив Джакомо до своєї гондоли. Але тільки-но вони рушили, з можновладцем стався напад хвороби. Джакомо розшукав лікаря й відвіз сенатора додому. Уранці тому стало краще. За те, що Казанова врятував його, він усиновляє Джакомо. Той залишає театр, оселяється в будинку Брагадіна, записується до масонської ложі й починає займатися магією та пророкуванням. У нього з"являється багато друзів і прихильників.

— У мене була приємна зовнішність, — згадував Казанова. — Я був відчайдушним гравцем, марнотратом і задиракою. Кохав жінок і тринькав грішми. Знаходив собі ворогів на кожному кроці, але вмів захистити себе й гадав, що мені все дозволено.

Та невдовзі походеньками Джакомо зацікавився таємний церковний суд — Свята інквізиція. 26 червня 1755 року його звинуватили в масонстві, розпусті, вільнодумстві й окультизмі та засудили до п"яти років у в"язниці "Пьомбі" — Свинцевій. Вона була покрита смертельно небезпечним для людей свинцевим дахом. Під час спеки він розжарювався й в"язні відчували страшенні муки. Та Джакомо якось уночі зумів прорубати вихід на той дах і втекти. Ця пригода зчинила багато галасу, й Казанову стали вважати чаклуном.

Джакомо перебирається до Франції. 1757-го він з"являється при королівському дворі й швидко здобуває довіру Людовика ХV. Той саме збирався відкрити у Парижі Вищу військову школу. Цей проект коштував 20 млн ліврів. Їх вирішили взяти не з королівської скарбниці, а якимось хитрим чином зібрати із населення. Та французи так просто не збиралися розкривати своїх кишень. Казанова запропонував Людовикові організувати лотерею. Мовляв, народ швидко розкупить лотерейні білети: у розіграші будуть цінні призи, а виторг дасть королеві прибуток. Людовик погодився, й Казанову призначили офіційним представником короля, який відповідав за проведення лотереї. Венеціанському втікачеві призначили 4 тис. ліврів нагороди. Джакомо купив два будинки, карету й оточив себе розкішшю. Лотерейні білети справді добре розходилися.

Аби мати постійний дохід, Казанова організовує фабрику з виробництва шовкової тканини з візерунками. Наймає 20 робітниць. Ті намагалися всіляко догодити хтивому господареві, а він дарував їм по будинку. Врешті-решт фабрика збанкрутувала. Казанова був змушений її продати.

Він знову подався в мандри. Побував в Італії, Пруссії, Росії. Продавав "рецепт вічної молодості" й "формулу філософського каменю". Торгував "живим товаром": виховував юних дівчат, давав їм освіту, вчив гарних манер, а потім за великі гроші продавав багатим аристократам. Життя його вирувало у безкінечних гулянках, романтичних пригодах та картярських іграх. Казали, що за життя він звабив 132 жінки. Серед них було 33 аристократки, 24 служниці, 11 повій, чотири розкішних куртизанки, сім акторок, шість танцівниць, три співачки та навіть російська селянка. У середньому на рік він мав зо три тривалі інтимні пригоди. Одружуватися не хотів, бо вважав, що подружнє життя — "це могила для кохання".

1763-го у Лондоні 38-річний Казанова палко закохався в молоду куртизанку Шарпіньон. Джакомо пропонував їй великі гроші, намагався зґвалтувати, та Шарпіньон була неприступною. Гроші брала, а його коханкою бути не хотіла. Обібравши Казанову до нитки, вона утекла.

Казанова утік із в"язниці, після чого його стали вважати чаклуном

— Я зрозумів, — сказав тоді Джакомо, — моя юність закінчилася.

Протягом наступних 30 років Джакомо не мав жодної жінки. Він повертається до Венеції. Згодом влаштовується агентом тієї самої інквізиції, яка колись його кинула за ґрати. Однак 1783-го через пасквіль на венеційського вельможу знову мусить залишити батьківщину.

Якось на шляху з Відня до Берліна Казанова зустрів австрійського графа Вальдштейна. Той запропонував стати бібліотекарем у його замку Дукс, що в Північній Чехії, яка тоді входила до Австрійської імперії. Там Джакомо провів 13 останніх років свого життя. Перекладає італійською "Іліаду" Гомера. Читає, пише спогади. Закінчити їх не встиг.

— Коли мені вже за 50, можу розповідати лише про сумне, — казав колишній ловелас.

Він перетворився на хворого та всім невдоволеного старого. Доживав віку в цілковитій самоті. 4 червня 1798-го Джакомо Казанови не стало. Йому було 73.

Російську кріпачку ловелас купив за 100 рублів

Коли Казанова приїхав до Петербурга, імператриці Катерині ІІ він не сподобався. Тож усі його спроби отримати службу при царському дворі зійшли нанівець.
Якось у товаристві гвардійського офіцера він побачив юну селянку-кріпачку. При спробі італійця наблизитися дівчина втекла до хати й забилася у куток. Офіцер переклав Казанові слова батька дівчини, який був готовий віддати італійцеві доньку за 100 рублів (один срібний рубель містив 28 г срібла).
— Що значить "віддати"? — спитав Джакомо.
— Це означає, що вона буде зобов"язана служити вам, і ви будете спати з нею, — відповів гвардієць.
— А якщо вона не захоче?
— Тоді трохи відлупцюйте. Ви ж її хазяїн.
— А якщо вона мені сподобається, і я захочу її в себе залишити?
— Вона стає вашою власністю. Доти, доки вам не повернуть 100 рублів, вона — ваша.
— І скільки я їй маю платити?
— Ніскільки. Годуйте її, відпускайте по суботах до лазні, а по неділях — до церкви. От і все.
Наступного дня Джакомо заплатив її батькові 100 рублів і підписав купчу. Заїра — так Казанова називав дівчину — виявилася гарною коханкою, й через три місяці вже досить добре володіла італійською. Казанова одягнув її за останньою французькою модою. Водив на бали та садовив за один стіл зі шляхетними гостями. Та невдовзі жінка дізналася, що коханець її зраджує. Одного ранку, коли Казанова повернувся після чергової гулянки, ревнива Заїра запустила в нього пляшкою. Дорікала, що він провів ніч із повіями, і ледь не подряпала йому обличчя. Та Джакомо швидко заспокоїв її у своїх обіймах.
Залишаючи Росію, Казанова знайшов Заїрі багатого покровителя — 70-річного архітектора Антоніо Рінальді. Той викупив жінку й оселив у своєму будинку. По його смерті вона успадкувала все його майно.

Зараз ви читаєте новину «Джакомо Казанова звабив 132 жінки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода