До будинку Джека й Елізабет Лондонів у Сан-Франціско наприкінці липня 1904-го завітала їхня подруга 34-річна Чарміан Кіттредж. Після сніданку Елізабет відвела дітей спати, а Джек і Чарміан вийшли на подвір'я, сіли у великий гамак і почали розмовляти. Раптом Лондон встав і пішов до хати. Знайшов дружину.
— Я тебе залишу, Бессі, — сказав.
— Ти що, їдеш за місто? — не зрозуміла вона.
— Ні, я йду від тебе. Розлучаюся.
Для Елізабет це було ударом. Вони прожили з Джеком майже чотири роки. Мали двох доньок — 3-річну Джоан та 2-річну Беккі. Подружжя часто сварилося й траплялися непорозуміння. Незвиклий до сидячого життя Джек нерідко кудись зникав. Часом вештався бандитськими районами й борделями, збираючи матеріали для чергового роману. Додому повертався за північ. Коли ж Елізабет починала сваритися, скаржився, що вона перетворює їхній будинок на в'язницю.
У секретарці з видавництва "Макміллан" Чарміан Кіттредж 28-річний Джек розгледів рідну душу, називав її "жінка-товариш". Кіттредж любила свободу та пригоди, вміла боксувати й фехтувати, гарно співала й грала на фортепіано. І ще — вона заробляла собі на життя, їй подобалися вільні стосунки з чоловіками.
Отримавши розлучення, Джек одружився з Чарміан у Чикаго 1905-го. Та штат Іллінойс, на території якого розташоване місто, оголосив шлюб незаконним, бо рішення про розлучення тут набувало чинності лише через рік після його ухвалення. Вибухнув скандал. Одна з жіночих організацій затаврувала письменника як двоєженця. Та Джек махнув на все це рукою. 1909-го, повернувшись із Чарміан із морської подорожі, Лондон купує ранчо в містечку Ґлен-Еллені в Каліфорнії. Він мріє про велике господарство і всі свої заробітки витрачає на купівлю земельних ділянок.
— Після моєї дружини ранчо — найдорожча річ, яка в мене є, — казав.
Джек багато працював. Чарміан переписувала та друкувала його чернетки. Лондон почав розводити свиней, кіз і корів. Побудував силосну вежу, корівник, насадив евкаліптовий гай, щоб осушити болотисту землю. Замолоду захопившись соціалістичними ідеями, він хотів заснувати сільськогосподарську комуну. Оселив у себе товаришів по Соціалістичній робітничій партії, давав їм гроші. На ранчо часто приходили всякі волоцюги. Лондон називав їх "бродячими філософами" й бесідував із ними по багато годин. За його рахунок міг поживиться кожен, у кого була бодай якась історія.
1911-го Чарміан народила дівчинку, яку назвали Джой. Дитина прожила кілька днів. Джек Лондон із туги запив. Життя подружжя перетворилося на співіснування, заповнене сварками й взаємними докорами. П'яний Джек кричав, що спатиме з усякою жінкою, яка народить йому сина, про якого мріяв усе життя. Він став найвідомішим й найбагатшим письменником у світі. Прихильниці просто кидалися на нього. За любовні походеньки друзі жартівливо називали Лондона "жеребцем" і "сексуальним анархістом". Чарміан боялася, що чоловік покине її заради чергової коханки, тож усюди стежила за ним й ні на мить не давала йому залишитися з іншою жінкою наодинці.
18 серпня 1913-го Джек закінчив будівництво садиби "Будинок Вовка", в яку вклав понад $70 тис. — нинішніх $1,5 млн. Увечері робітники зібрали сміття й пішли. О другій ночі Лондон прокинувся від крику:
— "Будинок Вовка" горить!
Уранці, коли від будинку залишився лише кам'яний каркас, він сказав керівникові будівництва:
— Завтра почнемо будувати заново.
Пожежу влаштував хтось із волоцюг, яким письменник дав притулок. Лондон чотири дні пролежав хворий у своїй кімнаті. "Будинок Вовка" так і не відбудували. Джекові здавалося, що все летить шкереберть. Різко погіршилося здоров'я: почали відмовляти нирки. Та він багато пив, курив і зовсім не дотримував дієти, яку йому прописали лікарі. Хотів забрати до себе дітей, але Елізабет не дозволила. "Із ревнощів до іншої жінки вона поступилася твоїм майбутнім", — написав він старшій доньці Джоан. Усе своє майно Лондон заповів Чарміан. Дівчата одержали від нього лише пенсію, що покривала витрати на навчання, книжки й одяг до їхнього заміжжя.
В останні роки Джек Лондон ще брався писати нові твори, але запалу вже не мав. Він страждав від постійних депресій, мучився від уремії. Уранці 22 листопада 1916-го Лондона знайшли в його спальні непритомним. На підлозі валялися дві порожні пляшки з-під морфію. Викликали лікаря. Письменникові промили шлунок, розтерли кінцівки. Він лише на мить прийшов до тями, щось пробурмотів і знову знепритомнів.
Біля сьомої вечора Джек Лондон помер. Поховавши чоловіка, Чарміан, яка багато років страждала на безсоння через страх бути покинутою, проспала 36 год. поспіль.
Писав тисячу слів щодня
За свій перший роман "Донька снігів", що вийшов 1900-го, Джек Лондон одержав гонорар $2500 — на теперішні гроші це близько $200 тис. Невдовзі він став найбільш високооплачуваним письменником початку ХХ ст. Його гонорари сягали $50 тис. за книжку — майже $1 млн 300 тис. Лондон написав 20 романів, понад 200 оповідань, близько 400 публіцистичних творів та три п'єси.
— Я вірю в необхідність систематичної роботи й ніколи не чекаю натхнення, — казав.
І ще:
— Не варто чекати натхнення, за ним треба ганятися з києм.
Працював письменник по 15–17 год. на день. Установив для себе правило — писати тисячу слів щодня — біля п'яти машинописних сторінок. У періоди творчого підйому доводить свою щоденну норму до півтори тисячі слів.
Книжки Джека Лондона любив російський більшовицький вождь Володимир Ленін. Перед смертю йому кілька вечорів поспіль читали оповідання Лондона "Любов до життя". В СРСР твори письменника видавали багатомільйонними тиражами. За багатьма книжками зняли фільми — "Біле Ікло", "Смок і Малюк", "Морський вовк", "Мартін Іден", "Мексиканець", "Серця трьох", "Крадіжка" та ін.
1876, 12 січня — Джек Лондон (Джон Ґриффіт Лондон) народився у Сан-Франціско. Його матір'ю була вчителька музики Флора Веллман. Батько — астролог Вільям Чейні — не визнав немовля сином й відмовився одружуватися з його матір'ю. Згодом Флора вийшла заміж за інваліда Громадянської війни в США Джона Лондона, який дав хлопцеві своє прізвище
1889 — 1893 — закінчує середню школу. Щоб заробити грошей влаштовується матросом на шхуну "Софі Сазерленд", яка вирушає бити морських котиків до берегів російського Далекого Сходу, Кореї та Японії. Повернувшись, бере участь у літературному конкурсі — пише нарис "Тайфун біля берегів Японії" й здобуває перший приз
1897 — на хвилі "золотої лихоманки" вирушає на Аляску. Свої пригоди описав згодом у циклах оповідань "Син вовка" та "Смок Белью", повістях "Поклик пращурів", "Біле Ікло"
1900 — публікує першу збірку оповідань "Син вовка", одружується з учителькою Елізабет Маддерн
1904 — роман "Морський вовк" приносить Лондону світову славу
1907—1909 — разом із другою дружиною Чарміан Кіттредж подорожує до Гаваїв та Австралії на власній яхті "Снарк"
1909 — пише автобіографічний роман "Мартін Іден"
1916, 22 листопада — помирає у Ґлен-Еллені, штат Каліфорнія. За заповітом, його тіло спалили. На могилі письменника стоїть лише покритий мохом великий камінь
1920 — посмертно виходить роман "Серця трьох"
7 
1
Коментарі