"Борж" грузинською — фортечний мур, "омі" — війна. У Боржомській ущелині в центрі Грузії війни точилися часто. Місцеві вважали гори своєю твердинею й будували на них сторожові вежі. Військові перші довідалися про лікувальні властивості води із тутешніх джерел.
За легендою, вояки підстрелили в лісі оленя. За кривавими слідами довго його переслідували. Поранена тварина вскочила до одного з джерел. А коли звідти вискочила, рани затяглися. Олень зник із очей переслідувачів у боржомському лісі.
Наприкінці 1820-х у Боржомській ущелині стояв Херсонський гренадерський полк. Солдати розчистили забруднене джерело із теплою, зі специфічним запахом, водою. Полковник херсонців потерпав від хвороби шлунка. Коли почав пити боржомську воду, швидко вилікувався.
Неподалік джерела нап"яли намети. Сюди відряджали поранених солдатів і тих, кому потрібно було відновити сили після походів. Ванни приймали у викопаних просто в землі ямах. 1850 року аптекар боржомського військового лазарету воду з дивовижними властивостями розлив у 1300 овальних півлітрових пляшок і повіз на продаж до Тифліса — так називали теперішню грузинську столицю. І вже років за 10 про лікувальну воду з Боржомської ущелини знали не лише на Кавказі, а й у столичному Петербурзі.
1862-го російський імператор Олександр III своїм намісником у Закавказзі призначив брата — великого князя Михайла Романова. Той у Боржомі збудував собі літню резиденцію. А проби тутешньої води відправив для досліджень до Петербурга. Відповідь звідти була така: вода вулканічного походження, насичена 60 мікроелементами та природним вуглекислим газом, дістається на поверхню із глибини 1500 м. А за складом і лікувальними властивостями схожа на воду із джерел у французькому Віші.
Романов будує в Боржомі курорт. Із розмахом — щоби був не гірший за європейські. Слідом за царською родиною моду їздити "на води" до Боржомі підхопили аристократія й богема. Від Тбілісі діставалися фаетонами, запряженими четвіркою коней. Поїздка тривала 9 год. Аби пришвидшити шлях, Михайло Романов проклав до Боржомі залізничну вітку.
"Ось уже два тижні я в Боржомі, — писав композитор Петро Чайковський 1886 року в листі до друга. — Скажу Вам, що це одне з найгарніших місць, які я будь-коли бачив... Усе тут так добре, що я цілковито закоханий в Боржомі... Їй-богу, я ллю сльози захвату від красот, на які натрапляю на кожному кроці".
Російська письменниця Зінаїда Гіппіус перша застосувала боржомі для омолодження шкіри. Зранку й увечері протирала нею обличчя. У листах до подруг писала, що помолодшала на 10 років.
1890-го в Боржомі запрацював перший завод із розливу мінеральної води, а потім й електростанція. Спеціально відряджений сюди хімік розробив метод, щоби "боржомі" у пляшках не втрачала своїх лікувальних властивостей. Її насичували природним вуглекислим газом.
Перші пляшки "боржомі" були з темно-зеленого скла — схожі на теперішні з-під шампанського. Спершу кожну наповнювали вручну.
Святкову окрошку готували із "боржомі"
"Боржомі" із брендовою вже й за СРСР червоно-білою етикеткою з намальованими горами й кипарисами була лідером серед радянських мінералок.
Уживати її радили чи не від усіх можливих недуг. Дітей, хворих на ангіну, приміром, заставляли пити підігріте "боржомі".
У книжці "Домоводство" 1976 року радянським господиням радять, як готувати святкову літню окрошку. Солодкий квас потрібно в рівних пропорціях змішати з "боржомі". Додати нарізані огірок, редиску, варену картоплю й лікарську ковбасу. Заправити сметаною, хроном і гірчицею.
Для приготування буденного холодника досить було прокип"яченої відстояної води.
мінеральної води розлили 1900-го на Боржомському заводі. На початку 1980-х у СРСР продавали близько мільйона пляшок "боржомі" щоденно
1 
1
Коментарі