Авторові "Балади про солдата" сценаристові Валентину Єжову сюжет радянського істерну підкинули ветерани громадянської війни. Ті, що у 1920-х воювали з повстанцями-басмачами у Середній Азії. Один з них згадав, як ті, рятуючись від "червоних", покидали в пустелі свої гареми. І 1967-го за півтора місяця Єжов написав сценарій.
За зйомки фільму з робочою назвою "Врятуйте гарем!" узявся 41-річний режисер Володимир Мотиль. На роль Федора Сухова запросили 38-річного Анатолія Кузнєцова. Грузинський актор Каха Кавсадзе зіграв чорного отамана Абдуллу. Митника Верещагіна — 41-річний Павло Луспєкаєв — один із провідних акторів ленінградського ВДТ.
Мотиль довго думав, кого запросити на роль Катерини Матвіївни. Якось у коридорі "Ленфільму" він зустрів 30-річну Галину Лучай, тележурналістку з редакції кінопрограм Центрального телебачення. Одразу зрозумів: вона має зіграти дружину Сухова.
Зйомки почалися у серпні 1968-го в Дагестані, на березі Каспійського моря. Неподалік від міста Каспійська звели декорації — кілька невеликих бутафорських будинків, будинок Верещагіна, сад з виноградником, нафтоналивні баки. До берега підігнали старий баркас махачкалинського робочого порту "Дербент", перейменований на час зйомок у Твер. Із Середньої Азії привезли двох верблюдів.
Якось уночі злодії викрали з реквізиторської частину речей. Зокрема, дорогий годинник фірми "Буре", який Сухов мав носити на руці. Аби повернути реквізит, Мотиль звернувся по допомогу до 26-річного Алі, місцевого кримінального авторитета, і запропонував знятися в його картині. Коли той погодився, режисер раптом повідомив, що зйомки можна було б почати хоч зараз, так якісь люди вкрали вночі реквізит. Наступного ранку всі речі були на своїх місцях. А Алі зіграв у фільмі роль підручного Абдулли.
Чиновники веліли скоротити дві "еротичні сцени"
Чорний отаман у виконанні 33-річного Кахи Кавсадзе став місцевим секс-символом.
— У фільмі був епізод, який потім пильна цензура наказала вирізати, назвавши його порнографією, — згадував актор. — На ліжку лежить голий Абдулла, ледь прикритий простирадлом, до нього прильнула одна з його дружин, також оголена, і годує виноградом.
Акторові було соромно зніматися у цій сцені. Тоді Мотиль вигнав із павільйону всіх сторонніх й наказав нікого не пускати. Почалися зйомки. Раптом відкрилися двері і зайшла якась жінка.
— Я ж сказав: нікого не пускати! — закричав Володимир Мотиль.
Жінка повернулася й мовчки вийшла, а Кавсадзе схопився, відкинув грудасту дівицю й заголосив:
— Володимире Яковичу, це ж моя дружина Белла!
Фінал картини знімали у Туркменії. У Каракумах випало багато дощів і піски вкрилися високою травою. На допомогу прийшли місцеві солдати. За лічені тижні вони просапали десятки кв. км пустелі.
11 листопада 1968-го худрада передивилася відзнятий матеріал "Білого сонця пустелі". Керівництву особливо не сподобалася сцена, де дружини Абдулли, вилазячи з бака, замість того, щоб радіти порятунку, біжать до мертвого чоловіка, падають на коліна й ридають над його тілом. Фінал довелося змінити. Крім того, скоротили бійку Верещагіна на баркасі. А також дві "еротичні сцени" — із Катериною Матвіївною, яка переходить із задертою спідницею струмок, та оголеними дружинами Абдулли, які в баку від спеки пороздягалися.
Чиновники забракували картину. Мовляв, у стрічці "боротьба з басмацтвом у Середній Азії втратила свій історичний і політичний зміст". Мотилю наказали зробити 27 виправлень. Та все одно акта прийняття картини до Держкіно не підписали.
Несподівано допоміг Леонід Брежнєв. Якось у себе на дачі він захотів подивитися якийсь свіжий фільм. І черговий по фільмосховищу на свій страх і ризик відправив йому "Біле сонце пустелі". Генсекові картина сподобалася. І 30 березня 1970-го в Москві відбулася прем"єра. Репліки зі стрічки відразу пішли у народ: "За державу обидно", "Таможня даёт "добро", "Восток — дело тонкое".
Радянські космонавти навіть завели традицію: увечері перед стартом обов"язково подивитися "Біле сонце пустелі". Новачків загону зазвичай перевіряли тестом на профпридатність — просили перелічити усіх дружин Абдулли: Заріна, Джаміля, Ґюзель, Саїда, ґафіза, Зухра, Лейла, Зульфія, Ґюльчатай.
— У знімальній групі "Білого сонця пустелі" царювала паніка, — згадував Володимир Мотиль. — Закінчилося літо, а пошуки виконавця на роль Верещагіна безбожно затягувалися.
На пробах режисерові не сподобався жоден артист. 41-річному Павлові Луспєкаєву, якому спочатку хотіли дати цю роль, через давню хворобу судин нещодавно ампутували обидві стопи. Мотиль сумнівався, що той впорається з роллю, адже будуть великі фізичні навантаженням. Тоді режисер вирішив зробити митника інвалідом "германської" війни і дати йому милиці. Й одразу в голові промайнула сцена бійки на баркасі — Верещагін лупцює бандитів своїми милицями, а ворожі кинжали потрапляють у його дерев"яні протези.
Мотиль поділився своїми думками з Луспєкаєвим. Але він не хотів і чути про милиці. Сказав, що має гарні протези і може вільно пересуватися:
— Я зіграю те, що ти придумав. А інваліда встигну в якійсь іншій картині.
На зйомки "Білого сонця" Луспєкаєв приїхав із дружиною Інною Кириловою. Водночас він був закоханий у 24-річну акторку Тетяну Ткач. На його прохання їй дали роль Зухри — однієї з улюблених дружин Абдулли. Картину сильно порізали, і в остаточному варіанті від її ролі залишилася лише одна репліка:
— А может быть, Ґюльчатай плохо его ласкает?
А також оголений живіт — у сцені, коли дружини, ховаючись від Сухова, задирають спідниці.
Уся знімальна група знала, що Луспєкаєв небайдужий до Тетяни. Здогадувалася і його дружина. Коли актор вередував та відмовлявся їсти, Інна йшла до суперниці й вмовляла:
— Таню, Паша відмовляється їсти, каже, що їжу прийме лише з твоїх рук. Прийди, погодуй його, будь ласка.
Павло Луспєкаєв подивився "Біле сонце пустелі" за два тижні до смерті. 42-річний артист помер від розриву серцевої аорти 17 березня 1970-го.
Петруха залицявся до Ґюльчатай із температурою під 40
На пробах кандидатуру Анатолія Кузнєцова на роль Сухова спочатку забракували, а затвердили Георгія Юматова. Однак напередодні зйомок актор з кимось побився і був не у формі. Тоді Володимир Мотиль був змушений звернутися до Кузнєцова. Той, хоч і гнівався на режисера, погодився.
На зйомках "Білого сонця" актори, бувало, не мали змоги навіть помитися. 18-річний Микола Годовиков, який грав Петруху, підхопив дизентерію. Під час зйомок епізоду "Ґюльчатай, открой личико" у нього була температура під 40.
— Коли Абдулла багнетом мене заколював, — згадував актор, — промахнувся повз дощечку, яку прикріпили на грудях. Я як закричу, а Мотиль говорить: "Все отлично, сняли!"
5 
1
Коментарі