Ексклюзиви
Четвер, 28 липня 2011 09:53

Бернард Шоу на своє весілля пришкандибав на милицях

Автор: фото з сайта www.lib-1.lse.ac.uk
  Драматург Джордж Бернард Шоу до кінця життя залишився вегетаріанцем
Драматург Джордж Бернард Шоу до кінця життя залишився вегетаріанцем

Джордж Бернард Шоу намагався навчитися всього — кататися на ковзанах, на велосипеді, водити автомобіль, фотографувати, танцювати. Та все це давалася йому через пень колоду. Навіть на рівному місці він примудрявся зламати ногу або руку.

У травні 1898-го мільйонерка й соціалістка 40-річна Шарлотта Пейн-Таузенд відпочивала в Європі. Раптом отримала телеграму від приятеля з Лондона. Той повідомляв, що на рік старший за неї містер Джордж Бернард Шоу от-от віддасть Богові душу в своїй квартирі на Фіцрой-сквер, 29. Шарлотта познайомилася з цим ірландцем два роки тому. Він одразу її причарував. Він каламбурив без упину. Шукав сякого-такого стола, аби прилаштуватися й записувати думки для чергового памфлету. Якби Джорджеві не нагадували про їжу, він міг померти просто за письмовим столом.

Через два дні Шарлотта була в Лондоні. Одразу побігла до Шоу. У його тісній, наче комірчина, кімнаті поміщалися лише стіл, дерев'яне крісло-гойдалка та друкарська машинка. Книжки, газети, рукописи, брудні тарілки з недоїденою вівсянкою, чашки з-під какао, яблучні недогризки захаращували підвіконня, підлогу, стіл. Зверху все це було вкрите шаром сажі в палець завтовшки, яка летіла з розчахнутого вікна.

— Джордже! — вигукнула жінка. — Ви могли би хоч інколи запрошувати сюди покоївку.

— У жодному разі! Покоївка обов'язково викине щось потрібне, і я не зможу працювати. Інколи я сам заходжуюся тут прибирати і витрачаю на це два дні. Але тепер, на жаль, така розвага мені не під силу, — Шоу, всміхаючись, потряс милицями. — Подумати лишень: туго зашнурований черевик — і такий результат: подразнення, нарив, некроз кістки і...

— І гангрена, — закінчила Шарлотта.

Усі лікарі, яких вона приводила до нього, стверджували, що в усьому винна неприродна дієта, якої містер Шоу дотримувався майже два десятки років. Він не вживав м'яса, яєць і риби.

— Або ви їстимете англійські біфштекси з кров'ю, або прощайтеся з ногою, — заявив, протираючи пенсне, огрядний професор медицини.

— Краще я втрачу ногу, ніж з'їм шматок трупа, — буркнув Шоу. — Зате уявіть, професоре, яку дивну поховальну процесію ми з вами влаштуємо. Жодних похоронних екіпажів, а стада биків, баранів, свиней, табуни усякої свійської птиці, що простують за катафалком, а також пересувні акваріуми із живими рибами. І на усіх тваринах — білі банти на згадку про героя, який навіть на порозі смерті відмовлявся їсти своїх побратимів.

— У такому разі, Джордже Бернарде Шоу, у вас залишається єдиний вихід, — заявила Шарлотта Пейн-Таузенд. — Ви повинні переїхати до мого будинку, де я сама доглядатиму вас. Інакше ви не видужаєте ніколи.

— Життя під одним дахом із самотнім чоловіком згубне для репутації зеленооких дівиць. І хоч я не найдоброчесніший джентльмен, але все-таки не дозволю своїй найкращій подрузі низько впасти в очах суспільства. Отже, якщо ви справді хочете доправити мене до вашого дому й лікувати, нам слід щонайменше одружитися.

Шарлотта відразу погодилася. Сама купила обручки. Шлюб узяли 1 червня 1898-го. За 45 років подружнього життя вони жодного разу не кохалися — так домовилися ще до весілля, бо обоє вважали секс огидною справою. Тим часом увесь Лондон гудів: Джордж Шоу, цей невдаха-письменник і баламут-соціаліст, урвав дружину, сума посагу якої сягала шестизначної цифри. Чиновник, що оформляв шлюб, сплутав нареченого — у дуже потертому сюртуку і на милицях — із жебраком, який прийшов подивитися на церемонію.

Молоді відразу відбули до Шарлоттиного маєтку лікувати ногу Джорджа. За наступні півроку Шоу встиг іще зламати зап'ясток, розбитися, впавши з велосипеда, розтягти сухожилля і вивихнути кісточку. Лежачи в інвалідному кріслі із загіпсованою ногою, він розважав лікарів і медсестер дотепними розповідями. До кінця медового місяця всі доглядальниці були в нього закохані. Утім, Шарлотта була спокійна: зараз її чоловіка із усіх жінок на землі, навіть більше за неї саму, цікавить та, яка померла 19 століть тому, — він писав п'єсу "Цезар і Клеопатра".

Він часто закохувався в акторок, які грали в його виставах. Але не більше. Якось до Бернарда Шоу підійшла одна з його прихильниць — молода й приваблива.

— Уявляю, які чудові були б у нас діти! — вигукнула. — Від мене вони взяли би красу, від вас — гострий розум.

— О, — звів брови Шоу, — а якби вони раптом перше узяли від мене, а друге — від вас?

Іншого разу якась пані відверто заявила:

— Якби ви були моїм чоловіком, я підсипала б вам отруту.

— Мадам, — відповів Шоу, — якби ви були моєю дружиною, я б сам отруївся.

У ньому аж вирувала енергія. Один із біографів Шоу писав: "Він не міг спокійно навіть розмовляти: схоплювався, сідав, закладав ногу на ногу, а руки — в кишені, знову виймав їх, випрямлявся в кріслі або далеко відкидався на спинку, схилявся вперед, майже до підлоги, або відкидався назад — хвилини не міг пробути в одному положенні". Коли ж утомлювався до краю, йшов до темної кімнати, падав навзнак на підлогу і лежав годинами, розслабивши всі м'язи.

 

1856, 26 липня — Джордж Бернард Шоу народився в Дубліні, тепер столиця Ірландії. Був третьою дитиною в сім'ї. Батько — держслужбовець, згодом торговець зерном, був алкоголіком. Мати — співачка й музикантка-аматорка. Жили бідно. Хлопець спочатку вчився вдома, а потім — в католицькій і протестантській школах. 16-річним улаштувався працювати клерком до агентства з продажу нерухомості

1876 — переїхав до Лондона, вирішив заробляти літературною працею. За дев'ять років надрукували лиш одну його статтю. Написав п'ять романів, які відхилили всі видавництва. Його утримувала мати, котра заробляла приватними уроками музики

1892 — перша п'єса "Будинки вдівця" мала дві постановки. За подальші шість років написав дев'ять повнометражних п'єс і одну одноактну. Жодна не мала успіху

1914 — п'єса "Пігмаліон" побила всі касові рекорди в Англії. 1924-го здобув світове визнання драмою "Свята Іоанна" про Жанну д'Арк

1926 — отримав Нобелівську премію з літератури "за творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з винятковою поетичною красою"

1943 — після смерті дружини перебрався з Лондона до свого будинку в графстві Гертфордшир на південному сході Англії. Жив самотньо, мав величезного персидського кота. На питання друзів, чи не нудьгує письменник, той відповідав: "Я тужу лише за собою. За тим, який я був". У 94 роки, коли працював у саду, впав і зламав стегно

1950, 2 листопада — Джордж Бернард Шоу помер. Некролог, який опублікували газети, був написаний заздалегідь — Шоу сам відредагував його за кілька років до смерті

 

Зараз ви читаєте новину «Бернард Шоу на своє весілля пришкандибав на милицях». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 2323
Голосування Який український клуб досягне більших успіхів у Лізі Європи 2018/19?
  • 1) "Шахтар"
  • 2) "Динамо"
  • 3) обидві команди "вилетять" одночасно
Переглянути
Погода