"Серденько, ви не думаєте, що ми достатньо насолодилися любов'ю і що час припинити наш зв'язок? Ви за вдачею непостійна, а я з натури гордий. Ви, ймовірно, скоро втішитеся після втрати мене, і мій вчинок не видається зажорстоким. Чи не так? Прощавайте!" — написав 14 листопада 1673-го року своїй 50-річній коханці Нінон де Ланкло вдвічі молодший за неї граф Фієско. В XVII ст. вона була найвідоміша куртизанка Франції. Сама встановила собі правила життя: ніколи не виходити заміж, отримувати чуттєві й розумові задоволення — кохатися і говорити що хочеться, — нехтувати загальною думкою і зневажати лицемірство та всяку релігію.
— Ще в дитинстві я часто замислювалася: чому доля така несправедлива, надає всі права чоловікам і геть забуває про нас. Відтоді я стала чоловіком, — згадувала.
Нінон де Ланкло народилася в Парижі в родині дворянина. Мати хотіла, щоб донька стала черницею, але батько сповідував філософію Епікура: жити у своє задоволення. Дівчинка виявилася здібною до мов, співала і грала та лютні та клавесині. Батьків вона втратила у 16 років, тому повчати її було нікому. Отримала чималий спадок. Капітал оформила як довічну ренту, чим удвічі збільшила його. Отримувала 10 тис. ліврів щороку. Це давало змогу жити безбідно і не залежати від своїх вельможних коханців — принців і графів, як зазвичай тодішні куртизанки. Вона не торгувала своїм тілом, а дарувала його кому забажає. Якось всесильний кардинал Рішельє, що звик дивитися на жінок як на товар, надіслав дівиці де Ланкло 50 тис. ліврів, сподіваючись купити її прихильність на одну ніч. Сума величезна — тоді за 20 ліврів можна було купити коня. Нінон, обурена такою зухвалістю, повернула гроші, заявивши, що "вона віддається, але не продається".
Де Ланкло могла навіть допомагати своїм коханцям грішми. Якось захопилася графом Філібером де Граммоном. Зовні він був непоказний, але Нінон приваблювала його хтивість.
— Гріхи, як і чесноти, мають свої переваги, — казала вона і утримувала гульвісу кілька тижнів.
Та одного разу вночі, припускаючи, що Нінон спить, альфонс поцупив з її скриньки 100 ліврів. Уранці граф, ніби нічого не сталося, ніжно попрощався з коханкою.
— До побачення, — додав у дверях.
— Ні, не до побачення, — сухо відповіла Нінон, — а прощавайте!
— Чому? — здивувався граф.
— Відповідь у вашій кишені. Я не бажаю мати в ліжку злодія.
Нінон завжди оточувала армія шанувальників, але коханець у неї зазвичай був тільки один. Коли міняла його на іншого, відразу ж повідомляла, що дає йому відставку. "А він ще й мусив радіти, що йому дозволили відвідувати Нінон як друга", — свідчив Сен-Сімон, один із найзнаменитіших мемуаристів часів Людовіка XIV. Куртизанку де Ланкло він описав так: "Витончена, чудової статури брюнетка, з обличчям сліпучо-білим, із легким рум'янцем, великими волошковими очима, у яких водночас проглядали благопристойність, розсудливість, безумство і хтивість. Мала чудові зуби й чарівну усмішку. Нінон трималася незвичайно шляхетно, її манери вражали граційністю".
Як вчинила Нінон де Ланкло, отримавши листа від графа Фієско про розрив стосунків? Відрізала довге пасмо волосся й надіслала йому замість відповіді. Вельможа знову кидається до її ніг і проводить із нею ще одну чудову ніч. А коли сп'янілий від кохання повертається додому, його чекає записка від куртизанки: "Серденько! Ви знаєте, що я з натури не постійна, але ви не знали, що я так само горда, як і ви. Я не мала наміру розлучатися з вами, ви самі навели мене на цю думку. Тим гірше для вас. Ви, ймовірно, не скоро втішитеся після втрати, і це буде мені розрадою. Прощавайте".
Граф, приховуючи роздратування, негайно поділив прислане напередодні пасмо: одну половину залишив собі, а другу повернув Нінон. Із запискою: "Дякую за урок. Припускаю, пасмо може стати у пригоді моєму наступникові, тож я щасливий, що даю вам змогу не обрізати знову розкішного волосся. Для мене це не втрата: пасмо було дуже густе".
Де Ланкло купила собі будинок на вул. Турнель у Парижі. У вітальні "цариці куртизанок", як назвали Нінон, збиралися не тільки прихильники її вроди, а й розуму. "У неї, — писав один із сучасників, — природні схильності мають свій певний годинник. Коли двері її спальні щільно зачинялися, вона перетворювалася на куртизанку з палкими пристрастями, гарячими, невпинними; в інший час вражала дотепністю, тонкими епіграмами і сміливими міркуваннями. Куртизанка і філософ — два цілком різних характери в одній істоті". Серед її шанувальників були Шарль Перро та Мольєр. Останній у її салоні вперше прочитав свого "Тартюфа", а пізніше змалював із неї образ Селіни в "Мізантропі". У заповіті жінка-філософ залишила гроші на купівлю книжок для сина свого рахівника — Франсуа Марі Аруе, який пізніше прославиться під літературним псевдонімом Вольтер.
Чимало придворних дам не цуралися мати де Ланкло за подругу. Весь двір боявся її гострого язичка. Навіть король-сонце — Людовік XIV, який не був знайомий із нею, цікавився: а що про ту чи ту подію сказала б Нінон? Одна із вельможних знайомих якось запропонувала ввести її до двору, на що куризанка відповіла:
— При дворі треба бути лукавою і мати роздвоєного язика, а мені вже пізно вчитися лицемірства.
Хтось із шанувальників попросив її написати біографію. Де Ланкло виконала його бажання, але змовчала про свої любовні походеньки:
— Ось мій портрет, тільки до пояса. Вибирайте: або любити жінок, або розуміти їх.
Нінон до старості зберегла вроду. 1686 року до Парижа приїхав молодий барон Баньє. Його двоюрідний брат запропонував познайомити його із куртизанкою. Той іще в дитинстві чув про красуню де Ланкло. Але ж тепер їй 63 — хіба може вона його зацікавити? Та брат наполягав, і барон погодився. А невдовзі зізнався кузенові:
— Коли я вийшов з її спальні, то готовий був заприсягтися, що їй не більше 18.
Син закохався в матір і повісився
Розповідали, у Нінон були закохані граф д'Естре і абат д'Еффіа. Обидва були молоді й гарні. Нінон приймала одного вдень, другого — вночі. Коли ж завагітніла, сказала, що не знає, хто батько. Коханці кинули кості. Більше випало у графа. Він і забрав хлопчика.
Другого свого сина, якого теж виховував батько — маркіз де Жеслей, — куртизанка зустріла, коли їй було 56 років. Юнак не знав, що вона його мати, і закохався в неї. Нінон мусила розказати йому правду. У відчаї хлопець побіг у сад і повісився.
Мала вона й доньку. Народила її у 55 років. Дівчинка прожила лише кілька годин. Але була така вродлива, що її батько, за чутками, принц, забальзамував тіло і тримав у своєму кабінеті під скляним ковпаком.
2 
1
Коментарі
1