– Знаете, какой он был? Метр с кепкой. Злой на весь мир. А тут еще его с работы погнали. Не погнали бы, может, и не было бы ничего, – так охарактеризував один із партійців Леоніда Ніколаєва, інструктора Інституту історії ВКП (б).
1 грудня 1934-го той застрелив 48-річного Сергія Кірова, першого секретаря Ленінградського обкому партії.
Справжнє прізвище Кірова – Костріков. Доки російські більшовики перебували в підпіллі, мав псевдонім Серж. Кіров обрав 1912-го. Готуючи статтю для газети "Терек", підписався похідним від імені, на яке натрапив у православному календарі. На початку 1919-го став головою революційного комітету в Астрахані. Керував придушенням робітничих протестів, під час яких загинули близько 4 тис. осіб. Ленінградський обком очолив 1926-го.
30-річний Леонід Ніколаєв напав на Кірова біля його кабінету в Смольному палаці. Двічі вистрелив тому в потилицю, потім направив пістолет собі у скроню – рана виявилася несмертельною.
– Налево от дверей приемной в коридоре ничком лежит Киров, – описував очевидець Михайло Росляков. – Направо от этой двери, тоже примерно в 15–20 сантиметрах, лежит какой-то человек на спине, руки его раскинуты, в правой находится револьвер. Между подошвами ног Кирова и этого человека чуть более метра. Подбегаю к Кирову, беру его за голову, шепчу: "Киров, Мироныч". Ни звука, никакой реакции. Оборачиваюсь, подскакиваю к лежащему преступнику, свободно беру из его расслабленной руки револьвер и передаю склонившемуся Угарову (Олександр Угаров, другий секретар Ленінградського міськкому ВКП (б). – "Країна"). Ощупываю карманы убийцы, из пиджака достаю записную книжку, партийный билет. Угаров, через мое плечо, читает: "Николаев Леонид". Кто-то из подбежавших хочет ударить ногой этого Николаева, но мы с Угаровым прикрикнули на него – необходимо честное следствие, а не поспешное уничтожение преступника.
На суді Ніколаєв заявив, що вбив Кірова з особистих причин. Мовляв, за останні 15 років змінив 11 місць роботи. Двічі просив Кірова дати йому посаду в обкомі, але той відмовив. Сучасні дослідники сходяться на тому, що вбивця керувався ревнощами. Опираються на свідчення про інтимний зв'язок Кірова з Мільдою Драуле, дружиною Леоніда Ніколаєва.
27 грудня 1934-го суд постановив розстріляти вбивцю. Вирок виконали того ж дня. Навесні стратили і жінку Ніколаєва. Також репресували його найближчих родичів та знайомих. У цій справі стратили 17 осіб.
За кілька годин після вбивства Кірова вийшла постанова Центрвиконкому та Раднаркому СРСР "О внесении изменений в действующие криминально-процессуальные кодексы союзных республик". Тепер слідство у кримінальних справах могло тривати не більш як 10 днів, а вирок мали виконувати протягом доби. Замовником злочину Сталін назвав Григорія Зінов'єва – одного з колишніх лідерів Компартії. Того розстріляли 1936-го. Одночасно "викривали" його поплічників. За наступний рік, 1935-й, лише з Ленінграда й області виселили 39 660 осіб. 24 374 – отримали покарання з різними вироками. Цей сплеск сталінських репресій назвали "Кіровським потоком".
Справа про вбивство Кірова знову набула розголосу 1956-го. Новий лідер КПРС Микита Хрущов висунув версію, що замовником був Сталін. Мовляв, вважав Кірова своїм конкурентом. Провели нове розслідування. Його результати Хрущов заборонив розголошувати.
– Доки існує світовий імперіалізм, доти ми не зможемо опублікувати такий документ, – начебто сказав Ользі Шатуновській, яка очолювала комітет із реабілітації репресованих.
Припускають, що причетності Сталіна до вбивства не знайшли.
4 грудня 1674-го французький єзуїт 47-річний Жак Маркетт заснував місіонерський пост на березі озера Мічиган у Північній Америці. Священик подорожував на каное по басейну річки Міссісіпі й зупинився для зимівлі. Пост назвали Чикаго – від shikaakwa, дикої цибулі, що збирали місцеві індіанці-іллінойси. 1837 року Чикаго отримало статус міста. А 1890-го було другим за чисельністю населення після Нью-Йорка у США – там жило 1,1 млн осіб.
5 грудня 1929-го німець за походженням 45-річний Курт Бартель створив Американську лігу фізичної культури. Це була перша в США організація нудистів. Навесні того року Бартель влаштував "голий" пікнік. Зібралися семеро осіб – чотири жінки і троє чоловіків 20–27 років. Згодом винайняв закинуту ферму, де організовував гімнастичні заняття голяка. Влітку наступного року в країні діяв 81 нудистський табір.
6 грудня 1869 року поблизу південноафриканського міста Кімберлі хлопчик-пастух знайшов алмаз вагою 16 г. Місцевий фермер Шалк ван Нікерк викупив камінь за 500 овець, 10 волів і коня. Згодом продав його за $56 тис. – майже $1 млн на теперішні гроші. В околиці Кімберлі почалася "алмазна лихоманка". Коштовні камені були в западині діаметром 1,6 км. За наступні 45 років там їх зібрали понад 3 т. Сьогодні половину алмазів світу видобувають у Південній Африці.
– Я запевнив президента Буша, що ми ніколи не нападемо на США, – заявив генеральний секретар ЦК КПРС Михайло ГОРБАЧОВ 3 грудня 1989 року. Того дня на Мальті завершилася його дводенна зустріч з президентом США Джорджем Бушем. Лідери двох країн не підписали жодних офіційних документів, тільки дали підсумкову прес-конференцію. Однак Мальтійський саміт вважають датою закінчення "холодної війни" – політичного протистояння СРСР і Заходу, що тривало з 1940-х
Merry Christmas - "Щасливого Різдва" – таке було перше СМС-повідомлення, що британський інженер Ніл Папворт надіслав 3 грудня 1992 року. Він тестував нову послугу для оператора мобільного зв'язку Vodafone. Есемеску писав з комп'ютера. Пересилку повідомлень з телефону налагодили згодом
3 
1
Коментарі