"Книжкою моєю торгують повним ходом у Франції, Німеччині, Австрії та інших країнах. Не роблять цього лише в Америці та Англії. Бо знають, що мені за неї потрібно платити. Інші ж отримують вигоду з недосконалих законів. Прикриваючись фразою "немає угоди про авторські права з Росією", заробляють на мені величезні гроші. Шахраї!" – пише у жовтні 1927-го оперний співак 54-літній Федір Шаляпін із Франції доньці Ірині в Москву про книжку "Сторінки мого життя".
Писати її почав у 1910-х, був зіркою московських і петербурзьких театрів. Допомагав письменник Максим Горький. Першу частину твору видали в журналі "Летопись". Потім почалася революція.
Більшовики конфіскували в артиста авто, срібне столове начиння й посуд. Не розстріляли, зважаючи на народну любов. Призначили художнім керівником Маріїнського театру в Петрограді. Став першим, кому дали звання народного артиста.
У квітні 1922-го Шаляпін їде на гастролі Європою та Америкою. До СРСР не повертається, селиться в Парижі. У Петрограді залишаються його п'ятеро дітей від першого шлюбу. Переказує їм частину заробленого. Живе з другою дружиною Марією Петцольд.
Рукопис його спогадів потрапляє в петроградське видавництво "Прибой". Друкує їх, не питаючи дозволу. Шаляпін звинувачує в цьому Горького. Той заперечує причетність. Тоді пише у видавництво. Там вибачаються і запевняють, що більше твору не публікуватимуть. Пропонують гонорар. Шаляпін відмовляється.
Береться за книжку для західних видавництв, пише критично про радянську владу. Та 1930-го у Франції перекладають і друкують спогади, випущені в СРСР. Автор розлючений. Права на публікацію придбали в московського видавництва "Міжнародна книга", відповідають французи.
Шаляпін позивається у Паризький комерційний суд на радянський уряд в особі глави торгового представництва СРСР у Парижі. Звинувачує в незаконному видаванні мемуарів і ввезенні книжки до Франції. Вимагає відшкодувати 500 тис. франків за порушення авторських прав – це понад 300 тис. євро на теперішні гроші – та 2 млн франків моральних збитків.
Радянські адвокати заявляють, що уряд не відповідає за дії "Міжнародної книги". Показують листування Шаляпіна з видавництвом "Прибой", де він відмовлявся від претензій. Та це не переконує суддів. Тоді говорять, що справа політична, а радянський уряд не підсудний французькому органу.
9 лютого 1931 року суд визнає, що "Міжнародна книга" порушила комерційні права. Позову про моральне відшкодування не задовольняють.
"Комерційний суд визнав радянський уряд в особі глави паризького торгпредства винним і присудив до сплати Шаляпіну збитків у розмірі 10 тис. франків і судових витрат", – пишуть радянські інформагентства.
Компенсацію віддають. Перемогу над СРСР називають унікальним випадком у судовій практиці.
Федір Шаляпін помирає 1938-го в Парижі, за офіційною версією, від лейкозу. Неофіційна – через отруєння.
12 лютого 1898-го сталася перша в історії автомобільна аварія з летальним наслідком. Британський бізнесмен 42-річний Генрі Ліндфільд із сином повертався з Лондона до Брайтона на швидкості 17 км/год. На крутому повороті авто вилетіло на узбіччя й врізалося в дерево. Водієві затиснуло ліву ногу. У лікарні її ампутували. Після операції Ліндфільд помер.
Астроном 69-річний Галілео Галілей прибув із селища Арчетрі на околицях Флоренції до Рима на суд інквізиції 13 лютого 1633-го. Його вчення про обертання Землі навколо Сонця назвали єрессю. Воно заперечувало традиційне уявлення, що центром світу є Земля. Судді вимагали від Галілея зректися цих суджень, погрожували спалити. Він покаявся –й обвинувачення зняли. Останні дев'ять років життя провів під домашнім арештом і наглядом інквізиції
40 озброєних чоловіків увірвалися в головний католицький собор швейцарського міста Базель 9 лютого 1529 року. Це були прихильники реформації й іконоборства, що виникли під впливом вчення Ульріха Цвінглі. Порозбивали вітражі та статуї. Ікони Діви Марії і святих спалили. Кантони країни охопила війна між прихильниками католицизму та протестантами. У битві під Каппелем 1531-го Ульріх Цвінглі загинув
"Ви отримали повну свободу й незалежність думок і дебатів. Нехай тепер кожен говорить добросовісно та за своїм переконанням. У ваших руках щастя, процвітання й доля вітчизни, яка покликана до нового політичного життя", –
говорить на відкритті Установчих національних зборів Болгарії в місті Тирнові 10 лютого 1879-го комісар Олександр Дондуков-Корсаков. Після російсько-турецької війни 1877–1878 років болгари вийшли з-під влади Османської імперії. Підпорядковувалися Стамбулу з XV ст. Для вирішення подальшого устрою країни 229 депутатів за два місяці розробили Тирновську конституцію, що проголосила Князівство Болгарія. Першим його правителем став князь 22-річний Олександр Баттенберзький
2 
1
Коментарі