Польський генштаб з українцями організовував повстання проти більшовиків

"Готуймося до останнього рішучого бою. Мусимо стати як оден до нього. Організовано, скувавши себе залізною дисципліною, – зазначили в "Наказі №1 по повстанських військах УНР", який підписали в польському Тарнові головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра та начальник Партизансько-повстанського штабу Юрій Тютюнник 12 березня 1921 року. – Тому, хто не стане до боротьби проти гнобителів разом із нами, не повинно бути місця на Українській землі. Провадиться зараз велика підготовча праця по організації майбутнього повстання. Жодного неорганізованого вибуху".

 

Наказ розповсюджували поміж військових в еміграції та в Україні з приміткою "Передавайте з рук до рук, з хати до хати, з села в село". Через кордон документ перевіз член Всеукраїнського центрального повстанського комітету Федір Наконечний.

З кінця листопада 1920-го частини армії УНР та урядові установи перебували на території Польщі. Залишили Україну під тиском російських військ. Симон Петлюра координував роботу військових і політиків щодо відновлення УНР.

Обнадіював масштабний антибільшовицький повстанський рух в Україні. Він охоплював десятки тисяч людей. На них і покладалися керівники УНР у Польщі під час підготовки повстання проти більшовиків. Сигналом до його початку мав стати наступ українських військ із території Польщі.

У лютому-березні 1921-го створюють Партизансько-­повстанський штаб при Головній команді військ УНР у Тарнові. Розміщуються на вул. Львівській, №246. У червні перебираються до Львова, який входить до складу Польщі. Займають приміщення біля парку Кілінського. Згодом – у санаторії "Кіселька" на Підзамчі. Там же була польська розвідка.

Очолює штаб повстанський отаман і генерал-хорунжий армії УНР Юрій Тютюнник. Йому допомагає досвідчений розвідник, підполковник Олександр Кузьминський. Штаб має згуртувати антирадянські сили для загальноукраїнського повстання.

"На організацію необхідні великі грошові засоби, котрих у Тютюнника не було. Він казав, що кошти отримав від Польського генерального штабу, – свідчив на допиті в ЧК (від абревіатури з російської – Всероссийская чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией и саботажем. – Країна) агент ППШ Боровський у листопаді 1921-го. – При штабі 6-ї армії польської є представник штабу Тютюнника – Кузьминський. Він кожного їхавшого на Україну інструктував, забезпечував отриманими від польського офіцера документами, подорожніми й перепусткою на перехід кордонної лінії. Я сам отримав таку, написану польською мовою на тонкому червоному папері".

У Тарнові перебувають отамани, які діяли на Правобережжі, але в боротьбі з більшовиками втратили загони. Серед них Голуб, Карий, Волинець, Шепель, Богатиревич. Їх просять доправити на територію радянської України директиви ППШ. Переходять через кордон лише Карий і Шепель. Також відправляють до українських сіл та містечок і рядових повстанців.

Діячі українських рухів у Києві вважають дії штабу в Тарнові кволими. Організовують Всеукраїнський центральний повстанський комітет – Цупком. 18 березня 1921-го проводять перше таємне зібрання у Пролетарському саду – нині Хрещатий парк.

 

Очолює комітет колишній член партії соціалістів-революціонерів, студент-медик Іван Чепілко. До "центральної п'ятірки" входять представник Міністерства внутрішніх справ уряду УНР Федір Наконечний, інструктор з кооперації Київської губернської спілки Спиридон Махиня, працівник Київського телеграфу Іван Данчевський, студент Інституту народної освіти Олександр Грудницький. Всі вони активні учасники українського руху часів революції, але без досвіду конспіративної роботи. Представники Цупкому прибувають до Тарнова. Зустрічаються з Юрієм Тютюнником. Він визнає комітет представником ППШ в Україні.

– Працюйте з повстанськими загонами. У визначений момент вони мають зайняти прикордонну смугу в Україні. Українська армія почне з неї наступ. Зброю і план перекидання сил ми забезпечимо, – каже Юрій Тютюнник Федорові Наконечному.

Цупком активізує таємну військову організацію Січових стрільців при Другій київській школі червоних старшин, встановлює зв'язок із загонами Юліана Мордалевича й Ілька Струка на Житомирщині та Київщині, повстанцями Холодного Яру на Черкащині.

Діяльність Партизансько-повстанського штабу підтримує польська "Двуйка" – Другий відділ Генерального штабу Війська польського, що відповідає за військову розвідку. Керівник їхнього львівського відділу Казімєж Фльорек звертається до керівництва у Варшаві з проханням надати штабу максимальну допомогу.

Поляки переслідують власні цілі – передусім їх цікавить військова розвідка на території радянської України. "Двуйка" сприяла перекиданню через кордон окремих агентів і невеликих груп з інтернованих українських вояків, які були в таборах. Забезпечують агентів документами, коштами, зброєю та агітаційною літературою. Організовують переправу через Збруч або Дністер. Уздовж польсько-радянського кордону облаштовують мережу розвідувальних пунктів і підпунктів – у Тернополі, Кременці, Копиченцях, Рівному, Сарнах.

"После Рождества в лагерях начали говорить, что Тютюнником сформирован "главный повстанческий штаб" в Тарнове, – розповідав пізніше чекістам на допиті Яків Думанський із села Біличин – тепер Жмеринський район на Вінниччині. Під час революції був хорунжим армії УНР. – Означенный штаб посылает нелегально группы бывших петлюровцев на Украину для поднятия восстания. В чем я лично убедился, впоследствии самому приходилось пройти через штаб. Работа была тесно cвязана с польской разведкой. Все группы после прохождения штаба направлялись во Львов. Там вторично вербовались, заполняли анкеты. Поляки дальнейшую отправку завербованных групп на Украину брали на себя".

Про співпрацю ППШ із "Двуйкою" розказував на допиті в ГПУ (від абревіатури з російської – Государственное политическое управление. – Країна) 21 січня 1929-го колишній вояк Київської дивізії армії УНР Іван Гнатюк. Був завідувачем школи в селі Мервинці – нині Могилів-Подільський район на Вінниччині. "Во Втором отделе Польского генерального штаба допрашивала нас барышня, – згадував він. – На вид среднего роста, блондинка, волосы подстрижены, лицо шереховатое, некрасивая. Допрос сводился к выяснению точного места жительства на Украине, знанию языков, и записывались точные приметы. Когда меня допрашивала эта барышня, то в комнате находилась еще одна женщина, но участия в опросе не принимала".

Почати повстання планують на другу половину травня 1921-го. У квітні займаються підготовкою 5-тисячного загону. В останній момент Симон Петлюра заявляє про перенесення початку через несприятливу міжнародну ситуацію. Його підтримують поляки, які очікували на початок війни з більшовиками восени.

"Петлюра, як звичайно, вірить у "краще будуче". Обіцяє, що держави Антанти допоможуть. Лише треба, щоб на Україні почалося повстання організоване. Антанта визнає уряд УНР, як тільки він буде на своїй українській території. Просив мене стати до праці на Україні, а не віддаватися самому собі", – свідчить на допитах у ЧК член Цупкому Іван Андрух.

У штабі територію України ділять на п'ять повстанських груп і 22 райони. Призначають керівників. Формують повстанські комітети, мережі інформаторів, розвідників і зв'язківців.

 

"В беседе со мной Тютюнник заявил, что через один-два месяца он с армией займет Украину, – розказав на допиті в ГПУ Михайло Янковський із Бірзули – тепер райцентр Подільськ на Одещині. – Чтобы отступающие красные войска не увезли с собой подвижного состава, телеграфных аппаратов и оборудованных мастерских – разбили всю Украину на районы. В каждый послали представителя. Он должен создать из железнодорожных служащих и рабочих организацию в районе для выпол­нения вышеуказанных целей. Меня лично он послал в Бир­зулу в качестве уполномоченного. В районе в это время оперировал отаман Заболотный. Тютюнник поручил мне связаться с ним, проинформировать о целях моего приезда и передать распоряжение содействовать мне в исполнении задания в качестве руководителя во­оруженного отряда".

Багато агентів штабу потрапляють у руки чекістів. 18 червня 1921-го в Києві починаються таємні арешти діячів українського руху. В ніч на 1 липня радянські спецслужби ліквідують Цупком і Військову організацію Січових стрільців. Затримують 1,2 тис. людей. 28 серпня колегія Київської губернської ЧК засуджує до розстрілу 45 арештованих, ще 132 отримують різні міри покарання.

Влітку 1921-го припиняють діяльність Цупком, Січові стрільці, низка повстанських комітетів та організацій по Україні. Натомість керівництво Партизансько-­повстанського штабу у Львові продовжує вірити в існування потужної підпільної мережі й десятків тисяч повстанців, які чекають сигналу до загального по­встання. У жовтні 1921 року військові групи армії УНР із Польщі та Румунії вирушають в Україну. Їх підтримують кілька повстанських загонів, які дивом уникнули розгрому.

Сексот отримав золотий годинник і посаду

Через брак конспірації до підпільної мережі Партизансько-повстанського штабу проникли багато агентів ЧК. Вони були навіть у найближчому оточенні Юрія Тютюнника. У зв'язках із радянськими спецслужбами підозрювали помічника керівника штабу полковника Йосипа Добротворського.

2 липня 1921-го радянські прикордонники затримали сотника Григорія Заярного. Тютюнник відправив його до командувача Другої повстанської групи Юліана Мордалевича в Україну.

"В первых числах марта Кузьминский выехал во Львов, в Штаб 6-й армии, как уполномоченный представитель Тютюнника, – розповідав Григорій Заярний на допиті. – В его задачи входили разведывательная работа и переброска агентов через границу. Тютюнник вошел в соглашение с поляками, что все украинские агенты долж­ны обязательно проходить через польский штаб армии как польские разведчики".

Заярного чекісти вербують під позивним "121". Він відіграє вирішальну роль в оперативній розробці та захопленні Тютюнника.

Вагомими в ліквідації підпільної мережі та розкритті планів ППШ були дії сексота Єлизаветградської повітової ЧК Сергія Даниленка, знаного в чекістській мережі на псевдонім Карін. У червні 1921-го він знайомиться із членом "центральної п'ятірки" Військової організації Січових стрільців у Другій київській школі червоних старшин Терентієм Шостаком. Вливається до цієї підпільної організації. Інформує чекістів про її діяльність і підготовку повстання. У ЧК відстежують усе й наприкінці червня одним ударом ліквідують український таємний центр.

Улітку 1921-го Карін бере участь у знищенні підпільної мережі в Умані на Черкащині та Знам'янці біля нинішнього Кропивницького. Як "студент Степан Черненко" проникає в націоналістичне підпілля на території теперішньої Кіровоградської області. У вересні 1921-го як "зв'язковий отамана Новицького" прибуває в Партизансько-повстанський штаб у Львові. Протягом трьох тижнів перебуває біля генерала Юрія Тютюнника. Начальник штабу розглядає його звіт про роботу в Україні і хвалить.

Карін передає чекістам відомості про підпільну мережу й підготовку повстання. Це дає змогу діяти на випередження, ліквідувати низку підпільних організацій і приготуватися до відбиття наступу українських військ із Польщі та Румунії в жовтні 1921 року. За це сексот отримав золотий годинник і посаду в центральному апараті Всеукраїнської ЧК у Харкові.

1923-го більшовицькі каральні органи виманюють Юрія Тютюнника з Польщі в радянську Україну. Каріну доводиться зустрітися з колишнім начальником ППШ. Цього разу в кабінеті голови ГПУ УСРР Всеволода Балицького. Полонений генерал довго вдивляється в обличчя "посланця отамана Новицького". Зрештою промовляє: "Перед ким можна схилити голову, так це перед ЧК. Добре працює".

×