Моя покійна бабуся Федора любила згадувати, як вона дівкою ворожила на Андрія. Увечері перед 13 грудня збиралися дівчата й кожна підпалювала свічкою зім'ятий аркуш паперу. Якщо його тінь на стіні нагадувала вінок - заміж піде, хату - в дівках сидітиме, церкву - помре.
Пекли з прісного тіста булки "балабушки". Кожна помічала свою й розкладали на заслінці від печі. Заводили в хату пса: чию балабушку він першу вхопить, та першою заміж піде, чию пропустить - іще дівуватиме, чию тільки надкусить - буде покриткою.
- Дак кляті хлопці раз перед Андрієм усіх собак в селі нагодували так, шо вони і дивитися на наші балабушки не хотіли, - розповідала бабуся Федора.
Також дівчата "закладалися на сон". Щоб наснився майбутній чоловік, ставили миску з водою під ліжко, зверху клали паличку - "місток". Хто вві сні переведе через нього, той і буде чоловіком. Треба було тільки проказати: "Андрію, Андрію, приснись мені в сні, з ким буду шлюб брать навесні". Після того ні з ким не розмовляти й лягти спати.
Одного року бабуся, щоб наснився "суджений-ряжений", поклала під подушку замок із ключем. Хотіла побачити вві сні, хто прийде його відмикати. А ввечері перед самим Андрієм, 12 грудня, в бабусине село Макошине Менського району на Чернігівщині саме ввійшов загін червоноармійців - охороняти залізничний міст через Десну. Припускаю, що відбувалося це десь у середині 1920-х - бабуся Федора була 1905 року народження.
- І от сниться мені красноармеєць - високий, рудий і в будьоновці, - пригадувала бабуся сон. - Витягає того замка й каже: "Шо ти, Хадорка, такой єрундой занімаєшся!" Та як вперіщить мені тим амбарним замком по голові, аж іскри з очей посипались.
За півроку бабуся Федора вийшла заміж за червоноармійця Григорія Чуприну - мого майбутнього дідуся.
3 
1
Коментарі