"Важко повірити, що один лист так змінив моє життя. Світ уже не здається мені таким складним, як у путівниках у бібліотеці. Радянські люди більше схожі на добрих сусідів, ніж на ворогів. Це – головне, що мені вдалося зрозуміти", – пише в книжці "Мандрівка до Радянського Союзу" американська школярка зі штату Мен 11-річна Саманта Сміт.
7 липня 1983-го вона з батьками Джейн та Артуром прилетіла в СРСР. Їх запросив генеральний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов (1914–1984). Перед тим мати школярки прочитала в журналі Time, що між США та Радянським Союзом можлива війна. Розповіла доньці. Саманта написала лист: "Дорогий містер Андропов, я дуже не хочу війни. Поясніть мені, будь ласка, чи справді ви її хочете?" На конверті вказала: "Москва, Кремль, Андропову". Листа на першій шпальті надрукувала радянська газета "Правда". За місяць Саманті прийшла відповідь.
У СРСР родина за два тижні відвідує Москву, Ленінград і півострів Крим. У московському аеропорту гостей зустрічає сотня журналістів з усього світу, охорона і служба безпеки. Далі їх постійно супроводжують шестеро американських і 10 радянських кореспондентів, три перекладачі. Селять у кращому номері готелю "Мир". Надають автомобіль "Чайка". У першу чергу везуть у Мавзолей Леніна.
– Ленін – це ніби наш Джордж Вашингтон, так? – допитується дівчинка в перекладачів. Ті не знають, як відповісти політкоректно, тому переводять тему розмови на інше.
Юрій Андропов хворіє й відмовляється прийняти Саманту в лікарняній палаті. Телефонує їй та пересилає подарунки: самовар із чайником для заварки, лаковану скриньку із зображенням Красної площі та особисту візитівку без адреси й телефону.
У дитячому таборі "Артек" у Криму перед приїздом американців проводять заняття з політінформації. Вожатим забороняють давати інтерв'ю "ворожим кореспондентам". До візиту гостей із США в таборі добудовують їдальню. Саманті шиють піонерську форму.
Вона хоче спілкуватися з дітьми. Її селять у таборі "Морський". Здружується з одноліткою Наталею, яка говорить англійською. Американку вчать виконувати пісню "Пусть всегда будет солнце". Вона бере участь у конкурсі малюнків на асфальті "Мы за мир на всей планете" й святі Нептуна.
– У хлопців була сила-силенна питань про Америку. Особливо про одяг і музику. Ми швидко здружилися. Немає і не може бути важливішого за те, щоб запобігти війні. Вона погубить усе, – розповідає Саманта журналістам.
Через два роки вона з батьком гине в авіакатастрофі. У Радянському Союзі її ім'ям називають вулиці, діамант, сорт тюльпанів та астероїд.
"Розкажи казку, в якій було б якнайбільше маячні", – 4 липня 1862-го 10-річна Аліса Ліддел попросила знайомого її батька Чарльза Лютвіджа Джонсона, 33 роки. Вони плавали на човні річкою Айріс в Англії. Джонсон почав розповідати про дівчинку Алісу, яка побігла за білим кроликом у чарівну країну. Розповідь записав і через чотири місяці опублікував "Алісу в Країні чудес" під псевдонімом Льюїс Керрол
2 липня 2002-го американський бізнесмен 58-річний Стів Фоссет завершив першу у світі одиночну безпосадкову навколосвітню подорож на повітряній кулі. Намагався здійснити такий переліт п'ять разів, але з технічних причин приземлявся раніше. Кулю розміром із десятиповерхівку збудував за $300 тис. і назвав "Дух Свободи". Стартував і приземлився в Австралії. Спав 4 год. на добу уривками по 45 хв. За 13 днів пролетів 31 тис. км. Встановив рекорд швидкості для куль – 320 км/год.
6 липня 1415-го лідера чеських протестантів 45-річного Яна Гуса спалили в місті Констанц – тепер Німеччина. Він виступав проти продажу індульгенцій, якими прощалися гріхи. Пропагував вивчення Біблії без церкви. Папа Римський назвав його єретиком і наказав арештувати. Ян Гус відмовився зректися своїх переконань. Під час страти побачив жінку, яка підкинула у вогонь хмиз, і вигукнув: "Свята простота!"
7 липня 1520 року 450 іспанських солдатів під керівництвом Ернана Кортеса (1485–1547) перемогли 40-тисячну армію ацтеків на рівнині Отумба – тепер Мексика. Європейці намагалися пробитися на територію союзної держави Тласкала. Ацтеки їх зупинили. Загарбники почали наступ, убивали передусім командирів і жерців. Місцеві розбіглися, половина їхнього війська загинула. Іспанці втратили 73 людей.
45 польських учених та викладачів вищих навчальних закладів розстріляли німецькі поліцейські 4 липня 1941 року у Львові. Хотіли залякати інтелігенцію краю. Будинки страчених зайняли гітлерівські офіцери
3 
35413
Коментарі